ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2019 року
Київ
справа №817/1337/17
провадження №К/9901/53194/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом Державного підприємства "Рівненське лісове господарство" до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправними припису, постанови, за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Зозулі Д.П. від 29 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шидловського В.Б., Мацького Є.М., Шевчук С.М. від 15 травня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2017 року Державне підприємство "Рівненське лісове господарство" звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області, у якому просило визнати протиправними припис від 21 серпня 2017 року та постанову про накладення адміністративного стягнення на № 0000128 від 01 вересня 2017 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області від 21 серпня 2017 року. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області № 0000128 від 01 вересня 2017 року.
3. Рішення судів мотивовано відсутністю факту самовільного зайняття земельної ділянки Державним підприємством "Рівненське лісове господарство", оскільки ним як постійним лісокористувачем відповідно до Лісовпорядкування 2004 року було вчинено правомірні дії у вигляді санітарної рубки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення, які розташовані на території Заборольської сільської ради Рівненського району (Державне підприємство "Рівненське лісове господарство").
За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21 серпня 2017 року № 198, у якому зафіксовано, що обласним управлінням лісового і мисливського господарства було безпідставно включено земельні ділянки площею 36,1595 га до земель лісогосподарського призначення на території Заборольської сільської ради Рівненського району, на яких проводилися лісогосподарські заходи Державним підприємством "Рівненський лісгосп" (згідно обов'язків постійного користувача. Зазначено, що було проведено суцільні санітарні рубки загальною площею 0,5 га на даних землях, а фактично дані земельні ділянки перебувають у землях запасу лісогосподарського призначення державної власності. Такими діями заподіяно шкоду, земельним ресурсам внаслідок самовільного зайняття площею 0,5 га вищезазначених лісових земельних ділянок, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.
21 серпня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області складено припис, у якому від директора Державного підприємства «Рівненське лісове господарство» вимагалось звільнити самовільно зайняті земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення, загальною площею 0,5 га на території Заборольської сільської ради Рівненського району, та привести в стан, придатний для використання за цільовим призначенням, у строк до 20 вересня 2017 року.
01 вересня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області складено постанову про накладення адміністративного стягнення № 0000128, якою головного лісничого Державного підприємства "Рівненське лісове господарство" ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
6. Касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області мотивована тим, Державне підприємство "Рівненське лісове господарство" не є постійним лісокористувачем, оскільки відсутнє рішення орану виконавчої влади про надання у користування земельної ділянки або державний акт на право постійного користування нею. Наявність планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування не підтверджує наявності відповідного права з тих підстав, що позивач не надав жодних документів про те, що земельні ділянки, які він використовує, були надані йому раніше. Тому наявний факт самовільного зайняття земельної ділянки, за що передбачена відповідальність.
7. Державне підприємство "Рівненське лісове господарство" відзиву на касаційну скаргу не надіслало.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. У статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
9. Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.
10. За змістом частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
11. Відповідно до пункту "б" частини першої статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
12. Згідно статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
13. У статті 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
14. Відповідно до статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
15. Згідно з вимогами частини першої та третьої статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
16. У відповідності до статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; 4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; 5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства.
Постійні лісокористувачі зобов'язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.
17. У статті 86 Лісового кодексу України визначено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
18. Відповідно до пунктів 27, 30 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 555 від 27 липня 1995 року, у редакції на час проведення обстеження, насадження, що потребують суцільної санітарної рубки, попередньо обстежуються спеціальною комісією, призначеною за рішенням органу, що видає дозвіл на проведення цієї рубки.
До складу комісії входять: лісопатолог спеціалізованої служби лісозахисту або міжрайонний інженер-лісопатолог, головний лісничий або інженер охорони і захисту лісу, а також лісничий та представник п