ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 336/84/16-а(2-а/336/44/2016)
адміністративне провадження № К/9901/16962/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Гриціва М. І., Кравчука В. М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 336/84/16-а(2-а/336/44/2016)
за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про зобов'язання вчинити певні дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Ясенової Т. І., Головко О. В., Суховарова А. В.) від 25 травня 2017 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на загальних умовах у відповідності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 04 листопада 2015 року;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком з 04 листопада 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з червня 2005 року отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах по Списку № 2 у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). З 18 лютого 2009 року набув право на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). 04 листопада 2015 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередніх роки, що передують зверненню із заявою, на що відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на загальних підставах, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком, при розрахунку якої застосовано показник середньої заробітної плати в галузях економіки за 2007 рік.
3. Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на загальних умовах у відповідності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 04 листопада 2015 року;
- зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 04 листопада 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративно суду від 25 травня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя; постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2016 року скасовано; у задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративно суду від 25 травня 2017 року, постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2016 року залишити без змін.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. 23 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України від Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя найшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративно суду від 25 травня 2017 року залишити без змін.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 06 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі № 336/84/16-а(2-а/336/44/2016) передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
11. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач - ОСОБА_2 з 22 червня 2005 року перебуває на обліку в УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах по Списку № 2 у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням пільг Закону України «Про пенсійне забезпечення».
13. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати, а з 18 лютого 2009 року набув право на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14. 04 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередніх роки, що передують зверненню із заявою.
15. Листом від 10 листопада 2015 року № 210/П-1 УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на загальних підставах, у зв'язку з тим, що позивач вже отримує пенсію за віком довічно, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в подальшому неодноразово здійснено перерахунок пенсії по статті 42 відповідно до діючого Закону.
16. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними, звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особам, які звернулися за призначенням пенсій у 2015 році, пенсії повинні призначатися із застосуванням усередненого показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в Україні за 2012-2014 роки.
18. В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до Закону № 1058-IV показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої вказаним Законом. Положення ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, можуть застосовуватися тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший.
19. Суд першої інстанції також зазначив, що правовідносини, які склались між сторонами, відповідають вимогам ч.1 ст. 45 Закону № 1058-IV, згідно з якими пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку; вимогам ст. 26 Закону № 1058-IV, згідно з якими особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років, та вимогам абзацу 1 ч.1 ст. 40 Закону № 1058-IV, згідно з якими для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
20. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, оскільки позивачу раніше призначено вказаний вид пенсії, що виключає його повторне призначення.
21. До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов виходячи з того, що чинним законодавством передбачено такий вид пенсії, як пенсія за віком, яка призначається відповідно до Закону № 1058-ІV та Закону № 1788-XII, яким додатково передбачено лише певні пільги щодо призначення вказаного виду пенсії (зниження віку, з якого призначається пенсія) залежно від наявності спеціального стажу роботи.
22. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у цій справі позивач з 22 червня 2005 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-ІV з урахуванням пільг Закону № 1788-XII яка є різновидом пенсії за віком, отже в даному випадку не відбулося призначення пенсії чи переведення на інший вид пенсії, який було призначено за іншим законом, а тому законні підстави для перерахунку пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відсутні.
23. Крім того, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи позивача щодо того, що після призначення пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII він продовжував працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому має право на призначення пенсії за віком з урахуванням вимог ст. 40 Закону № 1058-ІV, оскільки зміна у позивача страхового стажу після призначення пенсії дає йому право на перерахунок пенсії, який відповідачем здійснювався, а не на повторне призначення пенсії.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:
- пенсія за віком за Законом № 1058-ІV йому призначається вперше, тож і показник середньої заробітної плати по Україні при призначенні пенсії має враховуватись за три останні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;
- відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2017 року по справі № 263/6512/15-а, особа, якій призначено пенсію за ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, після досягнення пенсійного віку за ст. 23 Закону № 1058-ІV, має право на призначення пенсії із застосуванням ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV;
- відповідно до постанови Верховного Суду