Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 332/4307/16-ц
провадження № 61-42211св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальне підприємство «Паркування» про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Воробйової І. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Комунальне підприємство «Паркування»,
представник відповідача - Цопін Роман Олександрович,
особа, яка не брала участь у справі - Запорізька місцева прокуратура №1 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради Запорізької області,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальне підприємство «Паркування» (далі - ТОВ «КП «Паркування»), у якому просив визнати за ним право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані по
АДРЕСА_1, а саме: магазин, літ. А, загальною площею 19,2 кв. м; автозаправний блок-пункт №1; автозаправний блок-пункт №2; автозаправний блок-пункт №3; ворота №46; паркан №5, загальною площею 351,8 кв. м; замощення І, загальною площею 1 940 кв. м за набувальною давністю, відповідно до статті 344 ЦК України.
2. Позовна заява мотивовано тим, що 11 квітня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в простій письмові формі, позивач придбав у ТОВ «КП «Паркування» вищевказане майно, розташоване у АДРЕСА_1, загальна вартість якого склала 59 984,65 грн з ПДВ. На виконання умов вказаного договору позивач перерахував вказану суму коштів. У цей же день, 11 квітня 2006 року відповідач за актом приймання-передачі передав майно, що є предметом договору. Позивач виконав своє зобов'язання щодо оплати майна та зобов'язання щодо прийняття майна в повному обсязі.
3. Сторони досягли згоди щодо відчуження майна, здійснення розрахунків за договором, а також порядку його відчуження, виконали зобов'язання за договором у повному обсязі.
4. Разом з тим, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося з вини відповідача у зв'язку з його ухиленням від нотаріального посвідчення.
5. Починаючи з 11 квітня 2006 року позивач добросовісно, відкрито, та безперервно володів спірним нерухомим майном, користувався ним, зокрема, передавав в оренду, підтримував в належному стані. У зв'язку з неможливістю укласти договори про надання комунальних послуг за відсутності реєстрації права власності на нерухоме майно, сплачував витрати, пов'язані з належним утриманням спірного нерухомого майна, зокрема, відшкодовував відповідачу витрати за користування електроенергією, водопостачання, тощо.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
6. Рішенням Заводського районного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року позов задоволено.
7. Визнано право власності за ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна, розташовані по АДРЕСА_1, а саме: магазин,
літ. А, загальною площею 19,2 кв. м; автозаправний блок-пункт №1; автозаправний блок-пункт №2; автозаправний блок-пункт №3; ворота №46; паркан №5, загальною площею 351,8 кв. м; замощення І, загальною площею 1 940 кв. м.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач набув право власності на законних підставах - на підставі правочину. Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося з вини відповідача у зв'язку з його ухиленням від нотаріального посвідчення. Позивач, починаючи з 11 квітня 2006 року добросовісно, відкрито та безперервно володів спірним нерухомим майном, користувався ним, зокрема, передавав в оренду, підтримував в належному стані. Земельна ділянка під зазначеними об'єктами нерухомості знаходиться в користуванні відповідача на підставі рішення Запорізької міської ради від 20 квітня 2005 року, а спірне нерухоме майно не перебуває під арештом. Нотаріусом відмовлено у нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу від 11 квітня 2006 року у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на спірні об'єкти нерухомості.
9. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на вищевказане майно за набувальною давністю.
10. Постановою апеляційного суду Запорізької області від 26 червня
2018 року апеляційну скаргу Запорізької місцевої прокуратури №1, діючої в інтересах Запорізької міської ради Запорізької області, задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
11. Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю правових підстав для визнавання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки позивачу було відомо про власника нерухомого майна.
12. Апеляційний суд указав, що давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
13. Апеляційний суд також указав, що оскільки майно не пройшло на час ухвалення рішення судом першої інстанції державної реєстрації, відсутні відомості введення його в експлуатацію, то це майно набуло статусу нерухомого майна як об'єкту цивільного права, у зв'язку з чим відсутні підстави в судовому порядку визнавати право власності на нього, в тому числі і за набувальною давністю. При цьому, вимог про визнання права власності на будівельні матеріали позивач не заявляв.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
15. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на клопотання про закриття апеляційного провадження у справі та не врахував, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання щодо прав, свобод, інтересів та/або обов'язків Запорізької міської ради, в інтересах якої з апеляційною скаргою Запорізької місцевої прокуратури №1. Апеляційна скарга подана особою, яка не мала передбаченого процесуальним законом права на апеляційне оскарження, що є безумовною підставою для закриття апеляційного провадження у справі.
16. Касаційна скарга містить посилання на те, що матеріали справи не містять жодного доказу наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Запорізької міської ради у цій справі.
17. Аргументом касаційної скарги також є те, що апеляційний суд безпідставно не залучив до участі у справі у якості третьої особи -
ТОВ «Трейднефтехім», на права і обов'язки якого може вплинути ухвалення рішення у цій справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи інших учасників справи
18. У відзиві на касаційну скаргу Запорізька місцева прокуратура №1 не погодилась з доводами позивача та просила залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
19. Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву