Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 202/5753/15-ц
провадження № 61-17571св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року у складі судді: Бєльченко Л. А., та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири у порядку поділу майна подружжя, зобов'язання відповідача забезпечити збереження його особистих речей, надати йому копію ключа від дверей цієї квартири та не чинити перешкоди у користуванні квартирою.
Первісні позовні вимоги мотивовані тим, що з 07 вересня 2002 року по 16 липня 2013 року позивач перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. У період перебування у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 05 серпня 2005 року, посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М., ними для спільного проживання була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка за домовленістю зареєстрована на ім'я відповідача. Вартість спірної квартири становила 90 900,00 грн, що на той час становило згідно офіційного курсу долара НБУ становило 22 000,00 доларів США. Однак усієї суми грошей у сторін не було, тому вони вимушені були взяти кредит у АТ КБ «ПриватБанк» на суму 19 620,00 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 99 081,00 грн. Кредит сторони погашали разом за рахунок власної заробітної плати.
У липні 2013 року шлюб між сторонами розірвано. Не зважаючи на припинення шлюбних відносин, позивач продовжував регулярно погашати боргові зобов'язання перед кредитором. Через неприязні стосунки спільне проживання з відповідачем стало неможливим у зв'язку із чим позивач переїхав проживати до батьків.
ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив поділити спільну сумісну власність, що складається із квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на Ѕ частину цієї квартири.
У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Зустрічний позов мотивований тим, що всього за кредитним договором сплачено 34 505,16 доларів США, з яких ОСОБА_1 сплачено лише 2 228,3 доларів США, тоді коли ОСОБА_2 сплатила 31 543,4 доларів США. Половина цієї суми становить - 15 024,28 доларів США, що у еквіваленті за курсом НБУ на час подання позову складає 322 721,54 грн, яку ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов'язання відповідача забезпечити збереження його особистих речей, надати йому копію ключа від дверей цієї квартири та не чинити перешкоди у користуванні квартирою залишені без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 38 754,32 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2016 року в порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира була придбана сторонами під час перебування у шлюбі за кредитні кошти, отримані від АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором, оформленим на ім'я відповідача. Згідно положень статей 60, 70 СК України вказана квартира є спільним майном сторін, частки у якому є рівними. ОСОБА_2 не доведено, що вона самостійно особистими коштами виплачувала кредитні кошти за квартиру, а також те, що сторони під час перебування у шлюбі не вели спільного господарства. При частковому задоволенні зустрічного позову про стягнення коштів, суд виходив із того, що після припинення шлюбних відносин непогашеною залишилася сума кредитних коштів у розмірі - 7 755,00 доларів США і частина кожної зі сторін до погашення складала 3 877,50 доларів США. Після припинення шлюбу ОСОБА_1 сплатив 2 378,3 доларів США кредитних коштів. І кредитних коштів сплатила відповідач. Суд на підставі вимог статті 65 СК України зробив висновок, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума, еквівалентна 1 499,20 доларів США (3 877,50 - 2 378,30), що за курсом НБУ на день розгляду справи становить 38 754, 32 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року у частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 649,2 доларів США або 44 910,85 грн у відповідності офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ станом на 25 січня 2017 року.
При зміні рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважав, що при встановленні сплачених після розірвання шлюбу ОСОБА_1 коштів було пораховано двічі квитанцію від 25 липня 2013 року на суму 150 доларів США, а тому сума до стягнення має бути на цю суму збільшена. Стосовно посилань ОСОБА_2 на те, що за час шлюбу вона сплатила більшу частину кредитної заборгованості, суд апеляційної інстанції вказав, що ураховуючи положення статті 70 СК України вони не є підставою для скасування рішення в оскарженій частині.
Аргументи учасників справи
У лютому 2017 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_1 інших коштів у сумі 13 375,08 доларів США та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути указану суму з відповідача, зазначивши еквівалент стягнутої суми на день ухвалення рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення в частині часткового задоволення зустрічного позову є незаконними. ОСОБА_2 посилається на правові висновки Верховного Суду України № 6-486цс16 та № 6-539цс16, в яких вказано, що набуваючи право спільної сумісної власності на майно придбане за рахунок позичених коштів, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники і що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Судам слід було встановити за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, чи не вносили сторони свої особисті кошти в рахунок погашення зобов'язань за договором позики. ОСОБА_2 вказує, що було подано докази, які підтверджують те, що боргове зобов'язання набуте сторонами під час шлюбу та погашалося нею особисто, зокрема, це: виписки з кредитного рахунку; квитанції про сплату кредиту на її ім'я; докази отримання нових зобов'язань на суму 33 000,00 грн, якими був погашений кредит у сумі 3 160