Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 456/1181/15-к
Провадження № 51-7858 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.
при секретарі Матушевській Л.О.,
за участю прокурора Цигана Ю.В.,
захисника КопнякаА.М.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1201514030000002 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Козьова, Сколівського району, Львівської області, який зареєстрований та проживає АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.191 КК України,
за касаційною скаргою захисника Копняка А.М. на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року щодо ОСОБА_2
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.
Вирішено питання про цивільний позов у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року цей вирок залишено без зміни.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання за вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року, у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він, працюючи директором ТОВ «Стрийське АТП», будучи розпорядником коштів товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, в 1-у півріччі 2009 року незаконно отримав та розтратив кошти в сумі 67501 грн.
Так, будучи директором ТОВ «Стрийське АТП», яке не було правонаступником ВАТ «Стрийське АТП-14609», що підтверджується статутом підприємства, ОСОБА_2 отримав з державного бюджету кошти субвенції по заборгованості перед ВАТ «Стрийське АТП-14609» за 2008 рік в сумі 67501 грн., відповідно до договору №1 від 14.01.2009 року про надання послуг та фінансування перевезення пасажирів пільгових категорій громадським автомобільним транспортом по Стрийському району Львівської області, які в подальшому привласнив та розтратив на потреби господарської діяльності товариства, чим спричинив збитки Управлінню праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник засудженого ставить питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів. Зазначає про відсутність доказів, які доводять провину його підзахисного. Наголошує, що в судових рішеннях не встановленого жодного способу привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном, а також час, місце, спосіб вчинення кримінальних правопорушень. Стверджує, що в даному кримінальному провадженні відсутні кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Вважає, що у матеріалах провадження відсутні дані про те, що ОСОБА_2 чуже майно ввірялося, або перебувало у його віданні, а тим більше було привласнене або розтрачене.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Засуджений та його захисник підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі з доповненнями і просили їх задовольнити.
Мотиви Суду
Частиною 1 статті 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту ст. 92 КПК України, вбачається, що обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.