ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 127/1684/16-к
провадження № 51-1371 км 18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор'євої І.В.,
суддів: Голубицького С.С., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Петрашенка В.П.,
прокурора Шошури А.П.,
розглянула в судовому засіданні касаційні скарги заступника військового прокурора Вінницького гарнізону, засудженого ОСОБА_1 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 червня 2017 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя АДРЕСА_1),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2017 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 407 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.
ОСОБА_1 визнано винуватим у нез'явленні військовослужбовцем (окрім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.
Як установив місцевий суд, 1 липня 2015 року ОСОБА_1 уклав із Міністерством оборони України контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на строк тривалістю 3 роки. Достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем військової служби за контрактом, усупереч вимогам статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 2, 9, 11, 16, 216-222 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_1 не з'явився 19 жовтня 2015 року без поважних причин на службу до Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку (місця служби), і по 12 листопада 2015 року перебував за місцем свого проживання у АДРЕСА_1), де був затриманий.
Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 12 червня 2017 року змінив вирок, виключив із його резолютивної частини рішення про застосування до ОСОБА_1 правил ч. 5 ст. 72 КК.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів сторони обвинувачення зводиться до того, що оспорювані рішення не відповідають вимогам ст. 370 вказаного Кодексу, а висновки місцевого та апеляційного судів щодо відсутності в діянні засудженого кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК, «нез'явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах особливого періоду», є помилковими. Тому, на переконання прокурора, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 407 зазначеного Кодексу, суди нижчих інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність.
На цю скаргу засуджений ОСОБА_1 подав заперечення, в яких наводячи аргументи, стверджує про необґрунтованість заявлених прокурором касаційних вимог.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження. На думку скаржника, за вироками Вінницького міського суду від 30 грудня 2015 року та 25 січня 2017 року він був двічі покараний за одне й те саме правопорушення. Заперечуючи законність засудження, ОСОБА_1 вважає, що його дії не становлять суспільної небезпеки та є малозначними.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану останнім касаційну скаргу, заперечивши проти задоволення вимог сторони обвинувачення. Прокурор вважав, що його касаційну скаргу слід задовольнити частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді, а також зазначав про неспроможність доводів у скарзі сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах й у поданих запереченнях, колегія судів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, а скаргу прокурора слід задовольнити частково на таких підставах.
Згідно зі статтями 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Проте наведених законодавчих приписів апеляційний суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів провадження, у поданій на вирок місцевого суду апеляційній скарзі прокурор, наводячи конкретні доводи, стверджував про