Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 539/1636/16-к
Провадження № 51 - 7128 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бражника М.В.,
прокурора Міщенко Т.М.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170000000732 від 22 вересня 2015 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лубни Полтавської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2, ст. 135 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката
Донця П.М. на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від
12 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року щодо ОСОБА_1
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 грудня
2017 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;
- за ст. 135 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 5 773 гривні 61 копійку на відшкодування матеріальної шкоди, 300 000 гривень моральної шкоди та 5 000 гривень витрат на юридичну допомогу.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він
21 вересня 2015 року приблизно 22 годині 20 хвилин у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, у темний час доби рухався по вул. Радянській в м. Лубни Полтавської області з центра у напрямку
м. Києва та біля адміністративної будівлі № 214 порушив вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, маючи об'єктивну спроможність виявити перешкоду для свого руху, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди та допустив наїзд на ОСОБА_4, який перебував на проїзній частині на велосипеді та стояв, опираючись правою ногою на проїзну частину.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, від яких помер на місці події. Причиною смерті ОСОБА_4 стала відкрита черепно-мозкова травма з переломом кісток склепіння та основи черепу, локальними руйнуваннями речовини мозку, крововиливами в речовину головного мозку та під його оболонки.
Крім того, 21 вересня 2015 року приблизно о 22 годині 20 хвилин безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1, усвідомлюючи, що вчинив наїзд на ОСОБА_4, тим самим поставивши його в небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, не виконав свого обов'язку: не переконався, чи потребує ОСОБА_4 допомоги, не викликав швидку медичну допомогу, не відвіз ОСОБА_4 до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив його у небезпеці, зникнувши з місця пригоди, чим порушив підпункти г, ґ пункту 2.10 Правил дорожнього руху України.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за його апеляційною скаргою змінено, визнано недопустимим доказом протокол додаткового огляду від 08 грудня 2015 року та виключено із мотивувальної частини вироку посилання на нього як доказ.
У іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У зв'язку із набранням вироком законної сили постановлено взяти ОСОБА_1 під варту в залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 27 березня
2018 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ДонецьП.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1, даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні та посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України. Вважає, що у судовому засіданні не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 286 ч. 2, ст. 135 ч. 1 КК України, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 ґрунтуються на недопустимих доказах. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, визнавши недопустимим доказом протокол додаткового огляду від 08 грудня 2015 року, не врахував доктрину «плодів отруєного дерева» та не визнав недопустимими докази, отримані за допомогою даних, які містяться в зазначеному протоколі додаткового огляду, зокрема: висновок судової автотехнічної експертизи від 10 травня 2016 року № 140; висновок судової транспортно-трасологічної експертизи від 07 квітня 2016 року № 30; висновок судово-медичної криміналістичної експертизи від 23 листопада № 281-МК; висновок комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи від
28 квітня 2017 року № 1211/1212/6 та висновок додаткової комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи від 17 жовтня
2017 року № 861/862/104. Крім того, указує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій взагалі проігноровано висновок дактилоскопічної експертизи від 15 жовтня 2015 року № 908 про те, що сліди пальців рук на кермі залишені не ОСОБА_1, а іншою особою.
Заперечень на касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Донця П.М. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, та у залишенні в небезпеці, суд обґрунтовано послався, у тому числі, на: показання потерпілої ОСОБА_3 про смерть її сина внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; показання свідка ОСОБА_5, який бачив ОСОБА_4 на велосипеді на зустрічній смузі руху по вул. Радянській в м. Лубни, а, повертаючись, бачив його на тому ж місці лежачого на дорозі, які він підтвердив під час проведення слідчого експерименту від 20 травня 2016 року; даними, що містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21 ве