Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 743/150/17
провадження № 61-8135св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року у складі судді Жовтка Є. А. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Скрипки А. А., Тагієва С. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 03 січня 2013 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (без номеру), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % річних на суму залишку заборгованості на строк, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 погодилася з тим, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови та Правила), Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею і банком договір, про що свідчить її підпис у заяві. За Умовами та Правилами клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт, позичальник доручає списувати з будь-якого відкритого у банку рахунку грошові кошти для здійснення платежу та зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання договору і погасити заборгованість. Позичальник не виконувала взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого станом на 31 січня 2016 року в неї утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 065,66 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 454,89 грн; за відсотками за користування кредитом - 19 436,91 грн; за пенею та комісією - 344,65 грн; за штрафом (фіксована частина) - 500 грн; за штрафом (відсоток від суми заборгованості) - 1 217,41 грн. Враховуючи наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та понесені судові витрати.
ОСОБА_1 позов визнала частково, посилаючись на те, що в січні 2013 року вона дійсно отримала кредит у позивача, вносила кошти на його погашення, однак заборгованість нарахована банком у розмірі, який значно перевищує суму отриманих нею грошових коштів у сукупності з нарахованими на них процентами. Також вона подала заяву про застосування позовної давності та зазначила, що останній платіж на погашення кредиту внесений нею в лютому 2013 року, а позивач, звернувшись до суду 04 лютого 2017 року, пропустив позовну давність. Будь-яких платежів на погашення заборгованості за кредитом у 2014 році вона не здійснювала та інших карток від ПАТ КБ «ПриватБанк» не отримувала.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустило строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, що згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для відмови в задоволенні позову.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і задовольнити позов.
Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивована безпідставністю висновків судів про те, що ним пропущено позовну давність, оскільки перебіг цього строку переривався частковим погашенням заборгованості у 2014 році. Крім того, строк дії картки встановлений до 31 серпня 2016 року, а банк звернувся до суду з позовом 04 лютого 2017 року, тобто в межах трирічної позовної давності.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позов пред'явлений банком з пропуском позовної давності, а тому обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог. Посилання заявника на переривання перебігу позовної давності є безпідставним, оскільки автоматичне списання позивачем коштів не залежало від її волі та не може розцінюватися як визнання нею заборгованості.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2017 року касаційну скаргу залишено без руху.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали справи із суду першої інстанції.
28 березня 2018 року справа № 743/150/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 213 ЦПК України 2004 року).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 03 січня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (без номеру), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % річних на суму залишку заборгованості на строк, що виповідає строку дії картки.
Згідно з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил, підписаною ОСОБА_1 03 січня