Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 201/7316/16-ц
провадження № 61-10611св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) про розірвання депозитного договору, договорів банківських рахунків та стягнення грошових коштів, що знаходяться на рахунках. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 06 березня 2014 року між ним та банком було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070088230000 «Стандарт», згідно з яким він вніс на депозитний рахунок № НОМЕР_9 грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США на строк до 06 вересня 2014 року зі сплатою 10 % річних. За умовами вказаного договору його дія подовжується на той самий строк, якщо від вкладника не надійшла заява про повернення суми депозиту. Крім того, між сторонами були укладені договори банківських рахунків №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, залишок коштів на яких становить 1 189,12 грн, 168 581,94 доларів США та 1000 євро. Він звертався до відповідача із заявою про розірвання вищевказаних договорів та повернення суми вкладів з нарахованими процентами і надання розрахунку процентів за договорами банківського вкладу, однак грошові кошти йому не повернуто. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: розірвати депозитний договір від 06 березня 2014 року та вищевказані договори банківських рахунків; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на свою користь за депозитним договором - 407 660,56 доларів США, за договорами банківських рахунків №№ НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 - 168 581,94 доларів США, за договором банківського рахунку № НОМЕР_8 - 1 000 євро, за договорами банківських рахунків №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 - 1 889,12 грн, а також - три проценти річних в розмірі 128,72 грн та інфляційні втрати - 3 698,90 грн і понесені судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на окупованій території Автономної Республіки Крим орган країни окупанта - Автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» (далі - АНО «ФЗВ») за рахунок майна відповідача здійснює виплати вкладникам ПАТ КБ «ПриватБанк». При цьому такі виплати здійснюються на підставі оригіналів документів, у тому числі договору депозитного вкладу та платіжного документа про внесення коштів. У зв'язку з відсутністю у позивача оригіналів документів це з високою ймовірності може свідчити про його звернення за виплатами до АНО «ФЗВ». Також місцевим судом враховано, що на підтвердження наявності на рахунках позивача грошових коштів ним надано довідку від 11 червня 2014 року № 13443265, видану начальником департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління. Однак зазначена довідка не може бути належним та допустимим доказом, оскільки не містить «живого» підпису уповноваженої особи банку та печатки банку, номера вихідної кореспонденції та повних номерів рахунків позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, на час видачі згаданої довідки згідно з нормативними актами Центрального банку Російської Федерації з 21 квітня 2014 року діяльність Кримського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» була припинена. Доказів на підтвердження укладення між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» 06 березня 2014 року депозитного договору та договорів банківських рахунків суду не надано.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що при внесені грошових коштів на рахунки працівниками банку не було виконано посадових інструкцій і не поставлено печатку на договорі банківського вкладу та на квитанціях про внесення коштів. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження припинення зобов'язань за договорами банківського вкладу у зв'язку з їх виконанням і не виконав ухвали суду про забезпечення доказів від 27 жовтня 2016 року. Під час судового розгляду відповідачем не ставилася під сумнів дійсність платіжних карток, виданих банком позивачу, і ощадної книжки, яка надана на підтвердження укладення депозитного договору. Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів та дійшов помилкового висновку про відсутність укладених між сторонами договорів. При цьому банк не заперечував наявність договірних зобов'язань.
У квітні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено факт ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між сторонами договору банківського вкладу та інших договорів.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали справи із суду першої інстанції.
23 березня 2018 року справа № 201/7316/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), та статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року та частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» зобов'язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - філії «Кримське регіональне управління ПАТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Згідно з пунктом 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (втратила чинність 01 листопада 2018 року), визначено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються ним у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника виникає право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а у банку - відповідний обов'язок. Із договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 у справі № 6-352цс16.
Тобто, вирішуючи питання про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, суди повинні встано