Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 132/1436/17
провадження № 61-27971св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: прокуратура Вінницької області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року у складі судді Аліменко Ю. О. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Денишенко Т. О., Марчук В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до прокуратури Вінницької області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій посадових осіб органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури та суду.
Вимоги обґрунтовував тим, що 11 грудня 2014 року слідчим СВ Калинівського РВ УМВС України у Вінницькій області було внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020160000675 про те, що 10 грудня 2014 року під час огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, та в якому тимчасово проживав ОСОБА_3, було виявлено та вилучено два поліетиленових пакети, у яких містилися насіння зовнішньо схожі на наркотичні засоби рослинного походження.
12 січня 2015 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме: незаконне виготовлення, зберігання, перевезення наркотичних засобів повторно.
27 січня 2015 року ОСОБА_3 вручено обвинувальний акт, згідно з яким останній обвинувачувався у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення.
Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2015 року ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за частиною другою статті 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28 травня 2015 року скасовано вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2015 року, а матеріали кримінального провадження повернуто в той же суд для призначення нового судового розгляду.
Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року, вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2016 року скасовано. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито в зв'язку з недоведеністю винуватості особи в суді.
Посилаючись на те, що тривале кримінальне провадження призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Вінницької області від 29 березня 2018 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку 150 000 грн на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди зробили висновки про доведеність факту завдання позивачеві моральної (немайнової) шкоди внаслідок тривалого незаконного перебування під слідством і судом.
Короткий зміст доводів касаційної скарги
До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга заступника прокурора Вінницької області, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що позивач не довів обставин, які підтверджують незаконність дій органів досудового слідства, а також факт завдання йому моральної шкоди.
На переконання заявника, суди не врахували того, що до ОСОБА_3 не застосовувалися будь-які заходи забезпечення кримінального провадження.
Крім того, при розрахунку розміру моральної шкоди суди неправильно визначили строк перебування ОСОБА_3 під слідством і судом.
Від представника ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.
Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що 11 грудня 2014 року слідчим СВ Калинівського РВ УМВС України у Вінницькій області внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020160000675 про те, що 10 грудня 2014 року під час огляду будинковолодіння АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_4 і в якому тимчасово проживав ОСОБА_3, було виявлено та вилучено два поліетиленових пакети із насінням зеленого кольору зовнішньо схожого на наркотичні засоби рослинного походження.
12 січня 2015 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, а саме: незаконне виготовлення, зберігання, перевезення наркотичних засобів повторно.
27 січня 2015 року ОСОБА_3 вручено обвинувальний акт, згідно з яким останній обвинувачувався у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.
Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2015 року у справі № 132/308/15-к ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за частиною другою статті 309 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27 березня 2015 року ОСОБА_3 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 399 Кримінального процесуального кодексу України. Дана ухвала була скасована судом касаційної інстанції з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28 травня 2015 року вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2015 року скасовано, а матеріали кримінального провадження повернуто в той же суд для призначення нового судового розгляду.
Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року, вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2016 року скасовано. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, закрито