Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 701/555/17-ц
провадження № 61-15549св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Приватне підприємство «Перлина»,
треті особи: Головне територіальне управління юстиції в Черкаській області, Відділ у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє адвокат БілінкінаТетяна Вікторівна, на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року в складі судді Калієвського І. Д. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2018 року в складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Перлина» (далі - ПП «Перлина»), треті особи: Головне територіальне управління юстиції в Черкаській області, Відділ у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування рішення про їх державну реєстрацію.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є власником земельних ділянок площею 2,9538 га та 2,3405 га, які розташовані на території Молодецької сільської ради Маньківського району, Черкаської області. 07 листопада 2011 року між сторонами укладено договори оренди щодо вказаних земельних ділянок строком на 5 років - до 31 грудня 2016 року.
ОСОБА_4 06 грудня 2016 року направив орендарю заяву про відсутність наміру продовжувати дії договорів оренди, укладених у 2011 році, тому просив ПП «Перлина» припинити будь-яке використання його земельних ділянок після закінчення їх строку та повернути землю. Однак, відповідач відмовився повернути земельні ділянки власнику, мотивуючи відмову тим, що 01 вересня 2015 року між сторонами були укладені нові договори щодо вказаних земельних ділянок строком до 31 грудня 2030 року.
Ознайомившись з текстом договорів від 01 вересня 2015 року, ОСОБА_4 вказував, що підписи у договорах та актах приймання-передачі земельних ділянок (додатки до договорів) зроблені ним під впливом обману з боку орендаря. Позивач не мав наміру продовжувати орендні відносини з відповідачем, договори оренди від 01 вересня 2015 року він не укладав.
На підставі викладеного ОСОБА_4 просив визнати договори оренди землі від 01 вересня 2015 року недійними та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не заперечував проти того, що в договорах оренди землі від 01 вересня 2015 року та актах прийому-передачі землі стоїть його підпис. Позивач отримував орендну плату за 2016 рік у розмірах, встановлених оспорюваними договорами. Посилання позивача про введення його в оману при підписанні договорів не були підтверджені у судовому засіданні. Суд дійшов висновку про відсутність порушень прав позивача як власника земельних ділянок.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що ПП «Перлина» не потрібно було направляти ОСОБА_4 пропозицію про намір продовжити договори оренди від 07 листопада 2011 року, оскільки між сторонами укладено нові договори оренди від 01 вересня 2015 року на ті самі земельні ділянки. Позивач не надав достатніх та допустимих доказів введення його в оману з приводу укладання вказаних вище договорів оренди земельних ділянок.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, в інтересах якого діє адвокат Білінкіна Т. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не укладав нові договори оренди, а про їх існування дізнався лише 05 січня 2017 року з листа ПП «Перлина». Вказані договори оренди позивач не підписував, договорів доручення на укладення цих правочинів він також не підписував. Спірні договори укладені всупереч волі ОСОБА_4, про що свідчить його заява на адресу відповідача про розірвання договорів оренди від 07 листопада 2011 року. Державним реєстратором всупереч чинному законодавству проведено державну реєстрацію права оренди згідно вказаних договорів за 2015 рік. Порушені права ОСОБА_4, що виникли на підставі договорів оренди землі від 01 вересня 2015 року, суперечать загальним вимогам цивільного законодавства, додержання яких є необхідним для дійсності правочину. Сторони не досягли згоди щодо строку оренди землі. Договори укладені в односторонньому порядку без згоди позивача. Відповідач, ввівши в оману позивача, стверджуючи, що ОСОБА_4 необхідно підписатись у відомості за оранку землі, отримав необхідні підписи орендодавця в нових договорах оренди землі від 01 вересня 2015 року.
У травні 2018 року ПП «Перлина» подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що позивач сам відмовився від проведення почеркознавчої експертизи в судовому засіданні. ОСОБА_4 отримував та отримує орендну плату у розмірах, визначних новими договорами оренди. Позивач особисто підписав договори оренди та хотів їх укласти, його волевиявлення було вільним.
23 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу