Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 753/6759/17
провадження № 61-1601св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року у складі судді
Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня
2018 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А.,
Волошиної В. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа ? служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що з лютого 2013 року сторони проживають окремо, а дитина проживає разом з позивачем, перебуває на її утриманні та вихованні. Після переїзду позивача разом із дитиною на інше місце проживання відповідач ніякого інтересу до життя дитини не проявляв, станом здоров'я дитини та її матеріальним станом не цікавився. З березня 2014 року по кінець осені 2015 року відповідач разом з новою сім'єю був відсутній на території України. Весь цей час відповідач не намагався зв'язатись з позивачем або з дитиною, аліментів не виплачував, життям дитини не цікавився. Після повернення в Україну спроб поновити спілкування з дитиною або іншим чином брати участь у її вихованні не робив, натомість звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Крім того, весною 2016 року відповідач повторно звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що відповідач свідомо ухилявся та ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини. Крім того, поновлення спілкування доньки з відповідачем може негативно позначитися на психологічному стані дитини, нанести їй психологічну травму, у зв'язку з чим позивач вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.
ОСОБА_4 просила задовольнити позов.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Попереджено ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - малолітньої ОСОБА_8
Покладено на службу у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_5 батьківських обов'язків щодо малолітньої ОСОБА_8 протягом 6 місяців з дня набрання рішення законної сили.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа ? служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 640,00 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що незважаючи на те, що відповідач не в повній мірі займається вихованням дитини, доказів, достатніх для обґрунтування висновку про його ухилення від виховання дитини, позивачем не надано. Відсутні підстави для встановлення тієї обставини, що ОСОБА_5 свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов'язками, що не може свідчити про необхідність застосування до нього такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
11 січня 2019 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення ухвалені із невірним застосуванням норм матеріального права, суди дійшли помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки. Відповідач, обмежуючись лише сплатою аліментів, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не цікавиться дочкою, не приймає участі у її вихованні. Заявник вважає, що наявні усі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_8
Судом апеляційної інстанції безпідставно було долучено до матеріалів справи документи, надані відповідачем.
Судами не було надано належну оцінку висновку Служби у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації у місті Києві від 18 вересня 2017 року та безпідставно не прийнято до уваги висновок психологічного дослідження від 25 грудня 2016 року.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дарницького районного суду міста Києва.
05 лютого 2019 року матеріали цивільної справи № 753/6759/17 надійшли до Верховного Суду.
07 лютого 2019 року матеріали цивільної справи № 753/6759/17передано судді-доповідачу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність а