Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 752/14341/15-ц
провадження № 61-24428св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова»,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «Київенерго»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року у складі судді Колдінової О. О. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2017 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова») про зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Між сторонами укладений договір про надання житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, відповідно до умов якого він щомісячно вносить платежі у рахунок оплати за надані житлово-комунальні послуги у розмірах, встановлених договором, відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Однак починаючи із 01 грудня 2006 року відповідач нараховує до сплати суми за надані житлово-комунальні послуги за завищеними тарифами, які у судовому порядку визнані незаконними і нечинними з моменту прийняття. У період із 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року, а також із 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року, виходячи із показників лічильників спожитих ним послуг та тарифів на зазначені послуги, які діяли до прийняття тих, що у подальшому скасовані у судовому порядку, він повинен був сплатити кошти у розмірі 8 536,90 грн, хоча фактично за цей період ним сплачено 29 208,43 грн. Дії відповідача порушують права позивача як споживача послуг з утримання будинку і прибудинкової території, а також житлово-комунальних послуг, оскільки інформація про наявність заборгованості, яка фактично відсутня, постійно доводиться відповідачем до відома всіх мешканців будинку.
Враховуючи наведене, позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити по квартирі НОМЕР_1, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, (особовий рахунок 209734) помісячний перерахунок за період із 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно за послугу із утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві», зобов'язати ТОВ «Новобудова» здійснити по квартирі НОМЕР_1, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, (особовий рахунок 209734) помісячний перерахунок за період із 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно за послуги із централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і водовідведення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14 жовтня 2003 року № 1907, зобов'язати ТОВ «Новобудова» зарахувати у рахунок майбутніх платежів починаючи із 01 липня 2014 року суму в розмірі 20 671,53 грн і надати позивачу примірник помісячного перерахунку за комунальні послуги, утримання будинку і прибудинкової території, централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і водовідведення, централізованого постачання холодної води і водовідведення за період із 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Новобудова» здійснити по квартирі НОМЕР_1, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, (особовий рахунок 209734)помісячний перерахунок за період із липня 2008 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно за послугу з утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві». Зобов'язано ТОВ «Новобудова» здійснити по квартирі НОМЕР_1, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, (особовий рахунок 209734) помісячний перерахунок за період із липня 2008 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і водовідведення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14 жовтня 2003 року № 1907. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок прийняття Київською міською державною адміністрацією розпоряджень щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які у подальшому скасовані у встановлений законом спосіб, були порушені права позивача, як споживача цих послуг, оскільки йому нараховувалась і стягувалась плата у розмірах, встановлених цими розпорядженнями, а він має право на відновлення свого права, яке існувало до його порушення. Враховуючи те, що позивач у липні 2011 року звертався до суду із позовом до ТОВ «Новобудова» про визнання дій відповідача щодо нарахування плати за утримання будинку та прибудинкової території та плати за комунальні послуги незаконними та зобов'язання провести перерахунок за вказані послуги, строк позовної давності повинен відраховуватися із липня 2008 року.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено. Апеляційну скаргу ТОВ «Новобудова» задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року скасовано у частині зобов'язання ТОВ «Новобудова» здійснити по квартирі НОМЕР_1, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, помісячний перерахунок за період із липня 2008 року по травень 2011 року за послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748 за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і водовідведення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14 жовтня 2003 року № 1907. У цій частині прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачу було відомо про порушення свого права ще у 2006 році, і саме із цього часу повинен відраховуватися строк позовної давності.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг та позиції інших учасників справи
У лютому 2017 року ТОВ «Новобудова» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанції у частині задоволення позовних вимог про здійснення перерахунку за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно задовольнили позовні вимоги про здійснення перерахунку за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій за період із 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року, оскільки судовим рішенням від 21 березня 2014 року у справі № 2а-118/11 (2а/761/4/14), на яке посилався позивач, розпорядження щодо встановлення тарифів на вказані послуги незаконними не визнавалися.
У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанції у частині відмови у задоволені позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не мав підстав вирішувати по сутті апеляційну скаргу, подану відповідачем, оскільки ним пропущений строк на апеляційне оскарження, не сплачено судовий збір.
У квітні 2017 року від ТОВ «Новобудова» надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, уяких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Підстав для залишення без розгляду або повернення апеляційної скарги відповідача немає. Апеляційним судом правильно застосовано статтю 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У квітні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу ТОВ «Новобудова», уяких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона спрямована на встановлення нових обставин та переоцінку доказів.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого, 03 березня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року вказану справа разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Новобудова» не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 ? частковому задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що 01 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Новобудова» укладений договір про надання житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території та договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до укладених договорів сторони погодили, що позивач здійснює оплату за надані послуги за діючими розцінками і тарифами відповідно до умов, передбачених чинними нормативними документами в м. Києві та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Також сторони узгодили, що невід'ємною частиною договорів є перелік затверджених відповідними рішеннями Київської міської державної адміністрації тарифів, а саме: за послуги з утримання будинку і прибудинкової території ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати за тарифом 0,58 гривень за 1 кв. м, встановленим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19 лютого 2000 року № 748, та за послуги з центрального опалення, постачання холодної води і гарячого водопостачання і водовідведення за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20 червня 2002 року № 1245.
Нарахування за житлово-комунальні послуги по квартирі НОМЕР_1, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, за періоди із 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року та із 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року здійснювалися відповідно до тарифів на житлово-комунальні послуги, чинних на момент відповідних нарахувань, прийнятих розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.
Нарахування позивачу оплати за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, а також за централізоване опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення встановлено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 липня 2012 року у справі за позовом ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Новобудова» про зобов'язання здійснити перерахунок оплати за надані послуги за чинними тарифами, а тому в силу положень частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року не підлягають доказуванню у цій справі.
Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у справі № 761\8760\14-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття такі розпорядження Київської міської державної адміністрації: від 30 травня 2007 року № 640 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»; від 30 травня 2007 року № 641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської держ