Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 173/1071/16-ц
провадження № 61-24095св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року у складі судді: Шевченко О. Ю. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України», банк) про стягнення коштів та компенсації моральної шкоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що 06 травня 2016 року в проміжок часу з 12 год 41 хв до 12 год 46 хв невідомі особи шахрайським шляхом викрали з його пенсійного карткового рахунку кошти в сумі 21 923 грн, з яких 13 766,50 грн - кредитні кошти, про що він дізнався з отриманих СМС повідомлень. Він відразу звернувся до Верхньодніпровського відділу поліції з відповідною заявою про вчинений злочин. Також 12 травня 2016 року позивач звернувся до відповідача з проханням повернути гроші на його рахунок, оскільки вони були викрадені, на думку позивача, внаслідок відсутності належного захисту його рахунку. Проте відповідач відмовився повертати йому гроші. Оскільки кошти були викрадені шляхом обману, позивач вважав, що банк повинен їх повернути в подвійному розмірі. Також позивач посилався на те, що він тяжко пережив викрадення коштів і це призвело до загострення його хвороби з подальшим лікуванням, а тому вважав, що йому було завдано моральної шкоди.
ОСОБА_1 просив:
стягнути з банку на його користь 43 846 грн;
зобов'язати відповідача повернути йому відсотки за користування кредитом, який було передано відповідачем невідомим особам в подвійному розмірі;
стягнути з банку на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 21 922 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що банком не доведено, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Підстав для стягнення коштів в подвійному розмірі не має, адже позивачем не доведено, що мало місце застосування обману саме з боку відповідача. Позивачем не надано достатніх та обґрунтованих доказів завдання саме відповідачем моральної шкоди. Підстави для зобов'язання відповідача повернути позивачу відсотки за користування кредитом відсутні, оскільки позивачем не наведено обґрунтування таких вимог відповідно до умов договору укладеного між сторонами та чинного законодавства України, а також не надано позивачем розрахунку такої суми.
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені рішення скасувати в частині відмови в задоволені його позовних вимог та прийняти нове рішення, про задоволення позову у повному обсязі. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що кошти були викрадені шляхом обману, тому повинні бути відшкодовані йому в подвійному розмірі на підставі частини другої статті 230 ЦК України. Суди не звернули увагу на тяжкі моральні страждання позивача і звернення до обласної психіатричної лікарні. Вказує, що суди не прийняли рішення щодо позовної вимоги про стягнення з позивача відсотків за користування кредитом.
У червні 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» через представника ОСОБА_2 подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржені рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. При цьому посилалося на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що гроші з картки позивача було перераховано не з вини відповідача, а внаслідок передачі позивачем конфіденційної інформації, а саме повідомлення невідомій особі коду для перерахунку коштів. Позивач порушив правила користування платіжною карткою, оскільки обов'язок щодо нерозголошення даних по картці покладається саме на клієнта. Відповідальність до моменту повідомлення банку несе користувач.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу банку залишити без задоволення, а його касаційну скаргу задовольнити. Заперечення мотивовані тим, що дії відповідача не відповідали законодавству і відповідач ухиляється від співпраці зі слідством.
У серпні 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» через представника Малашенка Г. Ф. надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу позивача відхилити. Заперечення мотивовані тим, що позивач не надав суду доказів, що гроші були викрадені в нього. Позивач порушив правила користування платіжною карткою.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справа призначена до судового розгляду.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційних скаргах, з таких мотивів.
Суди встановили, що 22 лютого 2012 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір № 450 про відкриття фізичній особі карткового рахунку для платіжної картки та здійснення розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою. Банк відкрив клієнту картковий рахунок для обліку на ньому коштів до запитання і операцій за платіжною карткою на умовах цього договору та відповідно до нормативно-правових актів НБУ, правил міжнародної платіжної системи та тарифів на послуги банку. ОСОБА_1 ознайомився з правилами користування міжнародними платіжними картками АТ «Ощадбанк» та тарифами на обслуговування платіжних карток. Для користування картков