Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 641/4823/16-ц
провадження № 61-852св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова, у складі судді Григор'єва Б. П., від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С., від 07 грудня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про стягнення боргу.
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що 23 жовтня 2011 року ОСОБА_3 за борговою розпискою отримала у борг від ОСОБА_4 5 000, 00 доларів США зі строком повернення до 31 грудня 2014 року, проте свої зобов'язання по поверненню коштів не виконала. 28 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги за вищевказаною розпискою, а тому він набув прав нового кредитора. На його неодноразові звернення про добровільне повернення суми боргу ОСОБА_3 не реагувала. За час користування позикою ОСОБА_3 повернула 4 000, 00 долари США, що підтверджується отриманим від ОСОБА_4 листом від 26 травня 2016 року.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь борг згідно боргової розписки від 23 жовтня 2011 року у розмірі 111 843, 73 грн (еквівалент 4 245, 29 доларів США), проценти за користування грошовими коштами у розмірі 1 749, 07 грн (еквівалент 66, 39 доларів США), три проценти річних від простроченої суми у розмірі 257, 39 грн (еквівалент 9, 77 доларів США) та три проценти річних від прострочених сум сплати процентів у розмірі 0, 53 грн (еквівалент 0,02 долари США), зменшивши загальну суму стягнення на 1 000, 00 грн, тобто всього просив стягнути 112 850, 72 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 червня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму основної заборгованості у розмірі 26 124, 76 грн, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 76 053, 87 грн, три проценти річних з простроченої суми у розмірі 3 078, 80 грн, а всього стягнуто 105 257, 43 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведений факт, що він набув права вимоги за договором позики у зв'язку з укладенням із первісним позикодавцем договору відступлення права вимоги, факт отримання у позику спірної суми грошових коштів підтверджено власноручно написаною позичальником борговою розпискою, а тому з позичальника підлягає стягненню сума позики з урахуванням процентів за користування грошовими коштами та трьох процентів річних з простроченої суми.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У грудні 2017 року ОСОБА_3 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд не врахував відсутність у ОСОБА_2 права на стягнення боргу, оскільки заявник не обізнана у встановленому порядку про те, що позивач набув права вимоги за договором позики. Розгляд справи у суді першої інстанції був проведений без її участі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
11 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 жовтня 2011 року ОСОБА_3 взяла у борг у ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 5 000, 00 доларів США на строк до 31 грудня 2014 року, про що власноручно написала розписку (а.с. 7).
28 листопада 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір про відступлення прав, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняв право вимоги до боржника ОСОБА_3 в обсязі та на умовах, що існують на час укладення цього договору. ОСОБА_2 отримав право вимагати від боржника повернення боргу у розмірі 5 000, 00 доларів США (а.с. 8).
Згідно акту прийому-передачі документів ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 оригінал розписки від 23 жовтня 2011 року, яка була надана ОСОБА_4 ОСОБА_3 (а.с. 9).
17 травня 2016 року ОСОБА_2 направив ОСОБА_3 повідомлення про заміну кредитора та вимогу про розрахунок. Направлення повідомлення підтверджується описом вкладення поштового відправлення від 17 травня 2016 року. Відомості щодо отримання ОСОБА_3 зазначеного повідомлення відсутні (а.с. 10-11).
25 травня 2016 року ОСОБА_4 на запит ОСОБА_2 було надано повідомлення, що у зв'язку з укладеним між ними договором відступлення прав від 28 листопада 2015 року від ОСОБА_3 було отримано 4 000, 00 доларів США у рахунок часткового погашення нею позики у розмірі 5 000, 00 доларів США, яка була отримана від нього 23 жовтня 2011 року. Грошові кошти були отримані ОСОБА_4 від ОСОБА_3 наступним чином: 20 січня 2016 року - 1 000, 00 доларів США, 21 березня 2016 року - 2 000, 00 доларів США, 19 квітня 2016 року - 800, 00 доларів США, 29 квітня 2016 року - 200, 00 доларів США. У подальшому ці гроші були передані ОСОБА_4 - ОСОБА_2 (а.с. 12).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матері