Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 766/15926/17
провадження № 61-46514св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Державний вищий навчальний заклад «Херсонський державний аграрний університет»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» на постанову Апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М., від 20 вересня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» (далі - ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та невиплаченої допомоги на оздоровлення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 15 серпня 2018 року № 446/3 його звільнено з посади доцента кафедри економіки підприємства на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Зазначав, що він не відмовлявся від продовження роботи у нових умовах відповідно до наказу про зміну істотних умов праці від 26 червня 2017 року № 343/3, яким його попереджено про встановлення нової ставки з 28 серпня 2017 року. Позивач повідомив відповідача проте, що він не має наміру припиняти трудові відносини, проте вважає наказ про зміну істотних умов праці
від 26 червня 2017 року № 343/3 незаконним у зв'язку з фактичною відсутністю зміни істотних умов праці. Проте відповідач звільнив його під час перебування на лікарняному.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд скасувати наказ ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 15 серпня 2017 року № 446/3 у частині звільнення його з посади доцента кафедри економіки підприємства; поновити його на посаді доцента кафедри економіки підприємства ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» з 28 серпня 2017 року; стягнути з ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також невиплачену допомогу на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2013-2014 роки у розмірі 4 371 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області, у складі судді Дорошинської В. Е., від 20 червня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що позивача було правомірно звільнено з займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача у частині визнання недійсним наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_2 на роботі.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 20 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано наказ ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»
№ 446/3 від 15 серпня 2017 року у частині звільнення ОСОБА_2 з посади доцента кафедри економіки підприємства. Поновлено ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри економіки підприємства
ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» з 28 серпня
2017 року. Стягнуто з ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 117 314,46 грн, невиплачену допомогу на оздоровлення
за 2013-2014 роки у розмірі 4 371 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у двомісячний строк з моменту отримання повідомлення про зміну умов праці позивач надав письмову згоду роботодавцю на подальшу роботу на посаді доцента кафедри економіки підприємства у нових умовах, а тому у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Вимога позивача про стягнення невиплаченої допомоги на оздоровлення за 2013-2014 роки є законною та обґрунтованою, оскільки судом встановлено, що у 2013 році матеріальна допомога на оздоровлення не виплачувалась, а у 2014 році виплачена матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 50% від розміру місячного окладу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що враховуючи відсутність чіткої згоди позивача на роботу у змінених умовах праці, позивача було звільнено з займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України з 28 серпня 2017 року після спливу двомісячного строку з дня попередження про зміну істотних умов праці. Надіславши лист на адресу відповідача, позивач надав неповну та небезумовну згоду, встановлюючи власний строк, отже позивач відмовився працювати на умовах, визначених роботодавцем. Допомога на оздоровлення у 2013-2014 роках надавалась позивачу відповідно до статті 57 Закону України «Про освіту» та затверджених бюджетних видатків, з урахуванням фінансових можливостей держави. Допомога на оздоровлення не входить до складу заробітної плати, а тому позивач пропустив строк для звернення до суду з вимогами про стягнення такої допомоги.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
09 січня 2019 року вказану справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 26 червня 2017 року № 343/3 «Про зміну істотних умов праці» науково-педагогічних працівників університету попереджено про зміну істотних умов праці з 28 серпня 2017 року, а саме про зміну розмірів ставок, у тому числі ставки ОСОБА_2, який обіймав посаду доцента кафедри економіки підприємства, з 1,0 на 0,25 та попереджено про припинення з 28 серпня 2017 року трудового договору на підставі пункту 6 частини першої
статті 36 КЗпП України у разі незгоди на продовження роботи на нових умовах (а. с. 8-10).
Відповідно до пункту 1.4. наказу ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 15 серпня 2017 року № 446/3 позивача звільнено з посади доцента кафедри економіки підприємства у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України з 28 серпня 2017 року (а. с. 11-12).
16 серпня 2017 року позивач направив відповідачу лист від 14 серпня 2017 року у відповідь на наказ ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 26 червня 2017 року № 343/3, у якому зазначив, що він не має наміру залишати займану посаду та припиняти трудові відносини з ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» та повідомив, що готовий і надалі працювати на займаній посаді на тих умовах, що викладені у наказі від 26 червня 2017 року № 343/3, але залишає за собою право на його оскарження (а. с. 13, 14).
Суди встановили, що у 2013 році матеріальна допомога на оздоровлення позивачу не виплачувалась, а у 2014 році була виплачена матеріальна допомога у розмірі 50% від розміру місячного окладу.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах к