Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 174/3/16-ц
провадження № 61-18895св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
представник позивача - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю.
Позовна заява мотивована тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 з 18 травня 1995 року, неповнолітніх дітей від шлюбу вони не мають. Шлюб було розірвано у встановленому законом порядку 09 грудня 2014 року. За час шлюбу ними за спільні кошти було набуто майно: автономне газове опалення, яке було встановлено в квартирі ОСОБА_4 у 2009 році, вартістю 11 047 грн (робота, обладнання та матеріали); утеплення в 2011 році стін квартири ОСОБА_4, вартістю 5 600 грн (робота та матеріали); телевізор «LG», придбаний в 2002 pоці, вартістю 1 500 грн; телевізор «Самсунг», придбаний у 2007 pоці, вартістю 1 100 грн; телевізор «JVC», придбаний в 1999 pоці, вартістю 800 грн; відео програвач, придбаний у 2005 pоці, вартістю 200 грн; велосипед «Україна», придбаний у 1999 pоці, вартістю
200 грн; плита газова, придбана в 2008 pоці, вартістю 1 800 грн; витяжна вентиляція для кухні, придбана в 2012 pоці, вартістю 634,50 грн; електрична духова шафа, придбана в 2008 pоці, вартістю 400 грн; мікрохвильова піч, придбана в 2011 pоці, вартістю 655 грн; пральна машина «Самсунг», придбана в 2011 pоці, вартістю 3 060 грн; телефонний апарат, придбаний у 2009 pоці, вартістю 95 грн; пилосос з водяним фільтром, придбаний у
2008 pоці, вартістю 1 300 грн; у квартирі ОСОБА_4 протягом 2012 році було встановлено новий світильник у спальній кімнаті, вартістю 220 грн, у залі, вартістю 250 грн, на кухні, вартістю 140 грн та в коридорі, вартістю 140 грн; килим розміром 3 на 4 метри, придбаний у 2000 pоці, вартістю 1 200 грн; спальне ліжко, придбане в 2013 pоці, вартістю 800 грн; у 2012 році в квартирі ОСОБА_4 замінені вікна та балконний блок на металопластикові склопакети, вартістю 5 820 грн (робота та матеріали); у 2012 році у квартирі ОСОБА_4 встановлено балконну раму, балкон та раму обшито пластиковими панелями, загальна вартість роботи та матеріалів склала
1 400 грн; металеві вхідні двері, придбані та встановлені в квартирі
ОСОБА_4 у 2012 pоці, вартість дверей та роботи по їх встановленню складає 1 400 грн; у 2013 році виконано ремонт квартири ОСОБА_6, вартість якого склала 2 420 грн (робота та матеріали); чотири табурети, придбані в 2009 pоці, вартістю 280 грн; кондиціонер (спліт-система) повітря, придбаний у 2011 pоці, вартістю 2 750 грн. Всього придбано майна загальною вартістю 45 211,50 грн, яке на цей час знаходиться в квартирі ОСОБА_4 та яким вона користується одноособово.
Крім того, за час шлюбу, в березні 2007 року, за його особисті кошти, які були йому подаровані його дочкою ОСОБА_7, ним було придбано автомобіль ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 29 тис. грн, який є його особистою власністю, але проти цього заперечує ОСОБА_4 Факт придбання автомобіля за час шлюбу перешкоджає йому розпоряджатися ним на власний розсуд.
Посилаючись на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив поділити спільне майно подружжя та визнати за ним право власності на: телевізор «LG», вартістю 1 500 грн; телевізор «JVC», вартістю 800 грн; велосипед «Україна», вартістю 200 грн; електричну духову шафу, вартістю 400 грн; мікрохвильову піч, вартістю 655 грн; пральну машину «Самсунг», вартістю 3 060 грн; телефонний апарат, вартістю 95 грн, а всього майна загальною вартістю 6 710 грн. Визнати за ним право власності на автомобіль «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю
29 тис. грн. За ОСОБА_4 просив визнати право власності на: автономне газове опалення, яке було встановлено в її квартирі в 2009 році, вартістю
11 047 грн (робота, обладнання та матеріали); утеплення стін квартири в 2011 році, вартістю 5 600 грн (робота та матеріали); телевізор «Самсунг», придбаний у 2007 pоці, вартістю 1 100 грн; відео програвач, придбаний у 2005 pоці, вартістю 200 грн; плита газова, придбана в 2008 pоці, вартістю
1 800 грн; витяжна вентиляція для кухні, придбана в 2012 pоці, вартістю 634,50 грн; пилосос з водяним фільтром, придбаний у 2008 pоці, вартістю
1 300 грн; світильники: в спальній кімнаті, вартістю 220 грн, в залі, вартістю 250 грн, на кухні, вартістю 140 грн та в коридорі, вартістю 140 грн; килим розміром 3 на 4 метри, придбаний у 2000 pоці, вартістю 1 200 грн; спальне ліжко, придбане в 2013 pоці, вартістю 800 грн; у 2012 році в її квартирі замінені вікна та балконний блок на металопластикові склопакети, вартістю 5 820 грн (робота та матеріали); у 2012 році в квартирі встановлено балконну раму, балкон та раму обшито пластиковими панелями, загальна вартість роботи та матеріалів склала 1 400 грн; металеві вхідні двері, придбані та встановлені в квартирі в 2012 році, вартість дверей та роботи по їх встановленню складає 1 400 грн; у 2013 році виконано ремонт квартири, вартість якого склала 2 420 грн (робота та матеріали); чотири табурети, придбані в 2009 році, вартістю 280 грн; кондиціонер (спліт-система) повітря, придбаний у 2011 році, вартістю 2 750 грн, на загальну суму 38 501,50 грн.
Заочним рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Виділено ОСОБА_2 на праві приватної власності наступне майно: телевізор «LG» вартістю
1 500 грн, телевізор «JVC» вартістю 800 грн, велосипед «Україна», вартістю 200 грн; електричну духову шафу вартістю 400 грн, мікрохвильову піч вартістю 655 грн, пральну машину «Самсунг» вартістю 3 060 грн, телефонний апарат вартістю 95 грн - всього майна на загальну вартість
6 710 грн. Виділено ОСОБА_4 на праві приватної власності наступне майно: автономне газове опалення вартістю 11 047 грн (робота, обладнання та матеріали), утеплення в 2011 році стін квартири вартістю 5 600 грн (робота та матеріали), телевізор «Самсунг», вартістю 1 100 грн, відео програвач вартістю 200 грн, плита газова вартістю 1 800 грн, витяжна вентиляція для кухні вартістю 634 грн 50 коп., пилосос з водяним фільтром вартістю
1 300 грн, світильники: в спальній кімнаті вартістю 220 грн, в залі вартістю 250 грн, на кухні вартістю 140 грн та в коридорі вартістю 140 грн, килим розміром 3 на 4 метри вартістю 1 200 грн, спальне ліжко вартістю 800 грн, замінені вікна та балконний блок на металопластикові склопакети вартістю 5 820 грн (робота та матеріали), встановлення балконної рами, обшиття балкону та рами пластиковими панелями, загальна вартість роботи та матеріалів склала 1 400 грн, металеві вхідні двері вартістю 1 400 грн, вартість ремонту 2 420 грн, чотири табурети вартістю 280 грн, кондиціонер (спліт-система) повітря вартістю 2 750 грн - всього майна на загальну вартість 38 501 грн 50 коп. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль «ВАЗ 2107», реєстраційний номер
НОМЕР_1, вартістю 29 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що майно, яке позивач просить поділити набуте за час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, а тому, враховуючи принцип рівності часток подружжя, позивач має право на визнання за ним права власності на 1/2 вказаного ним майна, підстав для виключення автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер
НОМЕР_1, із загальної маси майна, що підлягає поділу між сторонами немає, навпаки є підстави для визнання за позивачем права особистої приватної власності на спірний автомобіль, як придбаний за його особисті кошти.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану представником -
ОСОБА_5, відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. З урахуванням інтересів обох сторін, виходячи із спільної загальної маси майна на загальну суму
45 211,50 грн, позивач просив виділити йому майно на загальну суму
6 710 грн, а відповідачу майно на суму 38 501,50 грн, та не заявляв про відшкодування різниці у вартості поділеного майна. Спірний автомобіль було придбано позивачем за час шлюбу з відповідачем, але за кошти
(29 тис. грн), які належали йому особисто, які були подаровані йому дочкою від попереднього шлюбу.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник
ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не прийняв до уваги доводів про відсутність доказів про те, що саме кошти в розмірі 29 тис. грн, які, як зазначав ОСОБА_2, були йому подаровані дочкою
ОСОБА_7, був придбаний 21 березня 2007 року автомобіль ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Отже, доводи касаційної скарги стосуються лише оскарження судових рішень в частині визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на автомобіль. В іншій частині судове рішення відповідно до вимог статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі ст