Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 752/2961/15-ц
провадження № 61-45133св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_7, про встановлення порядку користування житловим будинком.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником 1/8 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. Іншими співвласниками цього будинку є: ОСОБА_6 - 3/8 частини і ОСОБА_7 - 4/8 частини.
Вказував, що ОСОБА_6 перешкоджає йому вільно користуватися належною йому на праві приватної власності частиною житлового будинку. У добровільному порядку досягти згоди з приводу порядку користування майном сторонам не вдалося.
На підставі вказаного, ОСОБА_4 просив суд встановити порядок користування нерухомим майном, виділивши йому у користування приміщення будинку, позначені у технічному паспорті під номерами: 1-8 (площею 2,7 кв. м), 1-9 (площею 3,6 кв. м), 1-10 (площею 11,8 кв. м), 1-12 (площею 10,7 кв.м), а ОСОБА_6 виділити у користування приміщення будинку, позначені у технічному паспорті під номерами: 1-14 (площею 10,6 кв. м), 1-13 (площею 18,4 кв. м), 1-1(площею 5,4 кв. м), 1-2 (площею 5,4 кв. м), 1-3 (площею 8 кв. м), 1-4 (площею 4,9 кв. м), 1-5 (площею 24,1 кв. м), 1-6 (площею 9,8 кв. м), 1-7 (площею 2,7 кв. м) та залишити у загальному користуванні кімнату, позначену у технічному паспорті під номером 1-11 (площею 11 кв. м).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні житловим будинком, оскільки він у цьому будинку не проживає, участі в утриманні майні не приймає, житлово-комунальні послуги не сплачує, що свідчить про відсутність підстав для встановлення порядку користування житлом.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Встановлено порядок користування квартирою № 1 у житловому будинку по АДРЕСА_1, відповідно до якого виділено у користування ОСОБА_4 житлову кімнату 1-12 (10,7 кв. м) поверх 1 літера «А». ОСОБА_6 виділено у користування житлову кімнату 1-13 (18,4 кв. м) поверх 1 літера «А» та кімнати 1-6 (9,8 кв. м), 1-5 (24,1 кв. м), 1-3 (8,0 кв. м) та кімнату 1-4 (4,9 кв. м) поверх цокольний літера «А». Кімнату 1-11 (11,0 кв. м) поверх 1 літера «А» залишено у спільному користуванні.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволено.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4
Встановлено порядок користування квартирою № 1 у житловому будинку № АДРЕСА_1, відповідно до якого виділено у користування ОСОБА_4 кімнату 1-8 (площею 2,7 кв. м, тамбур), кімнату 1-9 (площею 3,6 кв. м, санвузол), кімнату 1-10 (площею 11,8 кв. м, кухня), кімнату 1-12 (площею 10,7 кв. м, житлова кімната); виділено у користування ОСОБА_6 кімнату 1-14 (площею 10,6 кв. м, житлова кімната з окремим входом з вулиці), кімнату 1-13 (площею 18,4 кв. м, житлова кімната), кімнату 1-1 (площею 5,4 кв. м, коридор з окремим входом з вулиці), кімнату 1-2 (площею 7,9 кв. м, кухня), кімнату 1-3 (площею 8,0 кв. м, коридор), кімнату 1-4 (площею 4,9 кв. м, санвузол), кімнату 1-5 (площею 24,1 кв. м, веранда зі сходами на 1 поверх у кімнату 1-11 загального користування), кімнату 1-6 (площею 9,8 кв. м, кладова кімната), кімнату 1-7 (площею 2,7 кв. м, підсобне приміщення); у загальному користуванні залишено кімнату 1-11 (площею 11 кв. м).
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки право на користування позивачем частиною будинку, яка належить йому на праві власності, порушується відповідачем, а спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності, тому наявні правові підстави для встановлення порядку користування будинком. Найбільш прийнятним є варіант, зазначений позивачем, де кожному із співвласників виділяються у користування ізольовані приміщення та визначено приміщення, які залишаються у спільному користуванні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував, що позивач не надав суду висновків спеціалістів чи судових експертів з приводу встановлення можливих варіантів порядку користування житловим будинкомпо АДРЕСА_1 та не заявив клопотання про призначення експертизи для з'ясування вказаних питань, хоча для з'ясування цих обставин необхідні спеціальні знання у галузі будівництва, зокрема, дотримання будівельних норм і правил, з'ясування технічної можливості виділення у користування сторін певних приміщень. Апеляційний суд не врахував правової позиції висловленої Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, згідно з якою суд повинен встановити технічну можливість виділення позивачу житлової кімнати як окремого об'єкта нерухомого майна.
Також судом не враховано, що право користування спірним житловим приміщенням має неповнолітня особа, тому до участі у справі повинна була залучена служба у справа дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, оскільки згідно з статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Крім того, суд визначив порядок користування приміщеннями, частина із яких була збудована ним за власні кошти. Отже, ці приміщення є його власністю та не можуть бути виділені у користування іншій особі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, при новому розгляді справи, апеляційний суд врахував висновки суду касаційної інстанції, висловлені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої Перейти до повного тексту