Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 382/882/16-ц
провадження № 61-19462св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 29 грудня 2016 року у складі судді Карпович В. Д. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 22 березня 2011 року він перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Яготинського районного суду Київської області від 02 червня 2016 року.
До укладення шлюбу - 30 серпня 2003 року він придбав причіп МАЗ 81144, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 10 тис. грн, який ОСОБА_3 відчужила без його відома.
Також за час його перебування на військовій службі в квітні 2015 року, його дружиною за спільні кошти подружжя, було придбано автомобіль марки «Део Ланос», який в подальшому за відсутності його згоди останньою було відчужено.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Део Ланос» та стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 10 тис. грн вартості причіпу до легкового автомобіля марки МАЗ81144 реєстраційний номер НОМЕР_1, який було зареєстровано 02 вересня 2003 року на ім'я ОСОБА_2
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю та поділ спільного майна подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що автомобіль «Део Ланос» був придбаний за особисті кошти, отримані нею від попереднього продажу автомобіля марки «ВАЗ-2101», реєстраційний номер НОМЕР_3, набутого нею до шлюбу, а також за кошти одержані нею від її матері - ОСОБА_4, тому вважає це майно її особистою приватною власністю.
Також посилалась на те, що за час шлюбу вони з чоловіком набули у власність спільне сумісне майно, саме рухомі неподільні речі. Збільшили вартість житлового будинку АДРЕСА_1 який належить на праві власності ОСОБА_2, а всього на загальну суму 41 278 грн, зокрема: мотоблок марки FORTE
HSD16-80 вартістю 5 190 грн, який знаходиться в особистому користуванні ОСОБА_2; будівельний шлакоблок в кількості 1 500 шт. загальною вартістю 15 тис. грн, який зберігається на подвір'ї житлового будинку ОСОБА_2; котел «Колви-Термона» КТ 12 TSY (П2) вартістю
6 400 грн; лічильник газу «Самгаз G-4» вартістю 1 250 грн; електронасос (водяний) для системи опалення вартістю 560 грн, інші комплектуючі системи опалення (згони, крани, труби, шланги, електроди, тощо) загальною вартістю 2 078 грн.
Крім того, подружжям були понесені фінансові витрати, пов'язані з виконанням монтажних робіт системи опалення будинку ОСОБА_2 та з оформленням дозвільних документів (технічного проекта газопостачання будинку), на загальну суму 10 800 грн.
Також, після розірвання шлюбу в користуванні ОСОБА_2 залишився мопед марки Honda Dio 35, 2007 року виробництва, вартістю 8 тис. грн, який був придбаний нею за особисті кошти в січні 2010 року, та є її особистою власністю.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на автомобіль марки «Део Ланос», 2007 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_4, стягнути с ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію її частки в праві спільної сумісної власності на майно в сумі 20 639 грн, витребувати у ОСОБА_2 її особисте майно - мопед марки Honda Dio 35, 2007 року виробництва, а у разі його відсутності повністю стягнути з нього на її користь його вартість в сумі
8 тис. грн.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 05 вересня
2016 року зустрічний позов ОСОБА_3 об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 29 грудня
2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що сторони у справі не надали до суду доказів на підтвердження своїх заявлених позовних вимог. Разом з тим зазначив, що ОСОБА_2 не позбавлений права звернутись до суду із самостійним позовом про визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля, укладеного між ОСОБА_3 та її онукою ОСОБА_6, недійсним.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 лютого
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення районного суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 не довів тих обставин, на які посилався як на підставу для задоволення своїх вимог, тому вважав це самостійною підставою для відмови в задоволенні його позову.
При цьому зазначив, що ОСОБА_3 надала докази щодо особистих коштів, за які був придбаний автомобіль, тому вважав цей автомобіль особистою власністю ОСОБА_3
Також вважав, що ОСОБА_2 належними та допустимими доказами такі висновки суду не спростовано.
З цих підстав не підлягає задоволенню і вимога про стягнення грошової компенсації за причіп, оскільки позивач не довів, що його продаж було вчинено не в інтересах сім'ї.
Апеляційний суд вважав, що не можуть бути підставою для скасування рішення районного суду і посилання на порушення судом норм процесуального права в тому, що до участі в справі не залучено співвідповідача - нового власника «Део Ланос», оскільки таких підстав не передбачено законодавством.
У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2, у якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції не прийняв до розгляду уточнені позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля «Део Ланос» недійсним з тих підстав, що не було сплачено судовий збір, але позивач є звільнений від сплати судового збору. Також не залучено до участі у справі співвідповідем власника спірного автомобіля - ОСОБА_6 Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні первісного позову про поділ спільного майна подружжя встановив, що ОСОБА_3 надала докази на підтвердження того, що автомобіль «Део Ланос» було придбано нею за особисті кошти, при цьому відмовив їй у задоволенні зустрічного позову про визнання цього майна її особистою власністю.
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
07 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Перевіривши довод