Постанова Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 335/6284/14-ц
провадження № 61-24230св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2016 року у складі судді Гашук К. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 05 січня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику кредит у розмірі встановленому договором. Проте, ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості в повному обсязі не виконував внаслідок чого в нього утворилась заборгованість за кредитним договором.
Судовим наказом Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя
від 23 квітня 2008 року у справі № 2н-312/08 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнута заборгованість у розмірі 5 038 грн 83 коп., яка станом на 06 квітня 2008 року складалась із заборгованості за кредитом у розмірі 2 940 грн 75 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2 098 грн 08 коп.
Зазначений судовий наказ виконано боржником лише 27 травня 2013 року, у зв'язку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» до моменту погашення тіла кредиту здійснював нарахування відсотків.
Після погашення заборгованості за судовим наказом Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2008 року станом на 31 березня 2014 року ОСОБА_2 мав заборгованість за відсотками у розмірі
10 485 грн 84 коп., яку було нараховано до 27 липня 2013 року.
Посилаючись на вказані обставини, на статтю 599 ЦК України та з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 485 грн 84 коп.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Ордонікідзевського районного суду м. Запоріжжя
від 05 жовтня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за відсотками, які нараховані за користування кредитними коштами за кредитним договором від 05 січня 2005 року у розмірі 9 262 грн 49 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що після ухвалення судового наказу відносини сторін кредитного договору не були припиненими, а отже кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами, які були передбачені кредитним договором до моменту погашення заборгованості за судовим наказом.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Ордонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2016 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Після ухвалення судового наказу відносини сторін кредитного договору не були припиненими, а, отже, кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами, які були передбачені кредитним договором до моменту погашення заборгованості за судовим наказом.
У січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, він просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не перевірено умови договору щодо повернення коштів та нарахування і сплати відсотків за користування ними, правильність розрахунку боргу за кредитом та відсотками, період за який вони нараховані, не надано оцінку цим обставинам.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 05 січня 2005 року ОСОБА_2 підписав заяву на отримання у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитної картки Універсальна з кредитним лімітом 1 150 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за к