ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 922/1163/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця"
представники позивача - Прядка В.О., Гараєва О.С.
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп"
представник відповідача - Яценко А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця"
на постанову Східного апеляційного господарського суду у складі Слободін М.М. - головуючий, Россолов В.В., Склярук О.І. від 11 грудня 2018 року
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (далі - позивач, ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (далі - відповідач, ТОВ "Олімп") плату за користування вагонами у розмірі 1 946 251,16 грн. згідно з відкоригованими позивачем відомостями.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведення позивачем у 2017 році ревізії фінансово - комерційної діяльності станції Білий Колодязь встановлено, що фактичний час користування вагонами відповідачем не відповідає часу користування, зазначеному у відомостях плати за користування вагонами за 2016 рік, сплачених відповідачем, у зв'язку з чим ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" було складено відкориговані відомості, які відповідач не підписав та відповідно донарахованої суми не сплатив. Вищезазначені обставини стали підставою для звернення із даним позовом до суду.
2. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
2.1. 28.01.2013 між позивачем, як експедитором, та відповідачем, як клієнтом, укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 5908, за умовами якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування клієнта та забезпечувати здійснення розрахунків за перевезення та додаткові операції, пов'язані з перевезенням, з наданням коду платника та коду вантажоодержувача/вантажовідправника Куп'янської дирекції залізничних перевезень. Пунктом 3.6. договору сторони передбачили, що здійснюють звірку розрахунків по факту виконання робіт, яку оформляють актом.
2.2. Крім того, 26.04.2013 між позивачем та відповідачем, як користувачем, укладено договір про подачу та забирання вагонів № 0218, яким сторони узгодили порядок здійснення подачі, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів до місця складування вантажів на колію № 9, яка є власністю залізниці та примикає стрілочним переводом № 9 до колії № 1 станції Білий Колодязь і обслуговується локомотивом залізниці.
2.3. Пунктом 10 договору про подачу та забирання вагонів передбачено, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюються з моменту подачі вагонів на під'їзну колію до моменту отримання залізницею повідомлення користувача про готовність вагонів до забирання.
2.4. За надані послуги у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 між сторонами оформлено акти здавання-прийняття виконаних робіт, які оплачені відповідачем, що не заперечується позивачем.
2.5. Водночас, 21.03.2017 позивачем була проведена перевірка Управління аудиту та контролю регіональної філії «ПЗ», яка встановила, що в період часу з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивач в дійсності надав послуг на значно більшу суму, а саме в розмірі 1 975 751 грн.
2.6. 14.11.2017 позивачем на адресу відповідача була направлена телеграма, якою повідомлено, що по відповідачу сформована відкоригована відомість плати за користування вагонами власності УГЦТС «Ліски» при навантаженні великовагових контейнерів із здвоєними операціями, виявленими під час ревізії фінансово-комерційної діяльності станції відповідно до акту № ЦКРУ Півд. Д-5 від 21.03.2017 та запропоновано направити вповноваженого представника відповідача для підписання відкоригованої відомості плати за користування вагонами на суму 1 621 875,96 грн. без ПДВ на станції Білий Колодязь.
2.7. В зазначений в телеграмі час представник відповідача не з'явився, відкориговані відомості плати за користування вагонами не підписав, у зв'язку з чим працівники залізничної станції Білий Колодязь для засвідчення цих обставин склали акти загальної форми від 15.11.2017 № 494, 495, чим засвідчили вказані обставини.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.08.2018 позовні вимоги задоволені.
3.2. Суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов висновку, що (1) позивачем доведено належними та допустимими доказами факт користування відповідачем 365 вагонами в період з 21.01.2016 по 20.12.2016, час такого користування та розмір оплати за таке користування, (2) щодо строку позовної давності зазначив, що позивач звернувся з позовом в межах шестимісячного строку позовної давності, встановленого Статутом Залізниць України.
3.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2018 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
3.4. Апеляційний суд встановив, що (1) матеріали справи містять докази належного виконання грошового зобов'язання відповідачем, надані самим позивачем, і не містять належних і допустимих доказів, на підставі яких можна довести розмір заявлених позовних вимог, зокрема не надано документів первинного обліку часу користування вагонами, (2) у поданих позивачем щоденних відомостях відображені час подавання/забирання вагонів, час користування вагонами, номери пам'яток, а також відсутні будь-які позначення про подвійні (здвоєні) операції, (3) відкоригована позивачем відомість є недопустимим доказом, оскільки не містить жодних посилань на пам'ятки, на підставі яких вона повинна бути складена, (4) оцінюючи заперечення відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин скороченого строку позовної давності, апеляційний суд вказав, що в силу встановленої недоведеності позову відсутні підстави застосування строків позовної давності.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" подало касаційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати повністю, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2018 - залишити в силі.
Аргументи учасників справи
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
5.1. ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" у своїй касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.
5.2. В обґрунтування доводів щодо порушення норм процесуального права скаржник вказує на те, що (1) висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не надано доказів фактичного часу використання вагонів - суперечить ч. 1, 2 ст. 86 та ч. 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем визнано обставину щодо часу подавання/забирання вагонів, що зафіксовано у відповідних документах, а тому відповідачем визнано зміст господарських операцій, відображених у щоденних відомостях плати за користування вагонами за спірний період; (2) порушення судом апеляційної інстанції ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України призвело до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи пам'яток 1 та 4, які визначають фактичний час використання вагонів; (3) судом апеляційної інстанції в порушення ч. 3 ст. 269 та п. 5 ч. 1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України на стадії апеляційного розгляду справи прийнято новий доказ - договір купівлі - продажу автокрану і договір оренди автокрану.
5.3. В обгрунтування доводів щодо порушення норм матеріального права скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції під час оцінки як доказів, пам'ятки про подавання/забирання вагонів та відомостей плати за користування вагонами в контексті оцінки вказаних документів як первинних бухгалтерських документів, невірно застосовано приписи (1) Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», (2) Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
6. Позиція ТОВ «Олімп», викладена у відзиві на касаційну скаргу
6.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Олімп» просило залишити касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 без змін.
6.2. Відповідач наголошував на тому, що (1) судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано такими, що не підлягають доказуванню обставини, які встановлені за щоденними відомостями плати за користування вагонами, які оформлені у відповідності до пунктів 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами, (2) інформація, яка наведена у коригованій зведеній річній відомості плати за користування вагонами правомірно не прийнята до уваги з огляду на ненадання позивачем пам'яток про подавання забирання вагонів, які б обґрунтовували саме той проміжок часу користування вагонами, який наведений у вказаній відомості, (3) невнесення виправлень до пам'ятки подавання/забирання вагонів унеможливлює здійснення перевірки відкоригованої позивачем самостійно відомості плати за користування вагонами, (4) суд апеляційної інстанції оцінив подані позивачем докази у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
7.1. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
7.2. Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
7.3. За змістом ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
7.4. Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
7.5. Наведені вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів.
7.6. Враховуючи предмет спору, а саме стягнення плати за користування вагонами згідно з відкоригованими позивачем відомостями, позивач має довести, на підставі належних та допустимих доказів, наявність підстав для стягнення заявленої суми боргу та факт порушення відповідачем зобов'язання з їх оплати. Тобто, предметом доказування у даній справі є наявність боргу ТОВ "Олімп" перед ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", який, за твердженнями позивача, виник за спірний період внаслідок штучного зменшення часу користування