ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 910/6380/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представники учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - Герасименко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018
(головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018
(суддя Шкурдова Л.М.)
у справі №910/6380/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про розірвання договору поруки,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" (далі - ТОВ "Лекс Грант") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про розірвання договору поруки від 08.11.2016 №4Т13262И/П.
1.2. Позов мотивований істотним порушенням відповідачем умов вказаного договору, а саме, ненадання позивачу належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами № 4Т13262И від 18.04.2013 та № 4Т15022И від 22.01.2015, виконання зобов'язань за якими забезпечено спірним договором поруки.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 08.11.2016 позивач як поручитель та відповідач як кредитор уклали договір поруки №4Т13262И/П (далі - договір поруки), в п. 1 якого погодили, що предметом договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Тамерсіс" своїх зобов'язань за кредитними договорами № 4Т13262И від 18.04.2013 та № 4Т15022И від 22.01.2015, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.
Відповідно до п. 3 договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.
Згідно з п. 5 договору поруки у випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього договору, відповідач направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.
У пункті 6 договору поруки сторони домовились, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.
2.2. У матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу як поручителю вимоги з виконання зобов'язань за договором поруки щодо погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю "Тамерсіс" за кредитними договорами, проте в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №7437559 від 09.11.2016, №82 від 09.11.2016 та №83 від 09.11.2016, з яких слідує, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 97 481 319,69 грн, з яких грошові кошти в сумі 81 973 078,27 грн були перераховані з призначенням платежу: виконання обов'язків по кредитному договору №4Т13262И від 18.04.2013 згідно з договором поруки №4Т13262И/П від 08.11.2016, а грошові кошти в сумі 15 508 241,42 з призначенням платежу: виконання обов'язків по кредитному договору №4Т15022И від 22.01.2015 згідно з договором поруки №4Т13262И/П від 08.11.2016.
Факт отримання вказаних коштів відповідачем не заперечується.
2.3. Пунктом 10 договору поруки сторони узгодили, що кредитор зобов'язаний, у випадку виконання поручителем обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерсіс" за кредитними договорами №4Т13262И від 18.04.2013 та №4Т15022И від 22.01.2015 передати поручителю впродовж п'яти робочих днів відповідача з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.
2.4. Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивачем як поручителем було виконано обов'язок боржника за кредитними договорами, а тому ПАТ КБ "Приватбанк" відповідно до умов договору поруки повинно було передати позивачу документи, які підтверджують обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерсіс" за кредитними договорами від №4Т13262И від 18.04.2013 та №4Т15022И від 22.01.2015. Позивач вважає, що такими діями відповідач істотно порушив умови договору поруки від 08.11.2016 №4Т13262И/П.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 20 вересня 2018 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.
3.2. 11 грудня 2018 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 залишено без змін.
3.3. Приймаючи рішення, господарські суди виходили з необґрунтованості позовних вимог, оскільки позивачем не доведено істотного порушення умов договору зі сторони відповідача.
Крім того, суди зауважили, що відповідно до умов договору поруки, у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання, а поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору, проте матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 29 грудня 2018 року ТОВ "Лекс Грант" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4.2. На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанції неповно дослідили наявні в матеріалах справи документи, неправильно визначились із характером спірних правовідносин, не застосували закон, який підлягає застосуванню, зокрема п. 5, п. 6 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 611, ст. 638, ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст.ст. 20, 180, 188 ГК України, ст. 5 ГПК України.
Позивач вважає, що відповідач повинен був передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитним договором та засоби забезпечення цих обов'язків у вигляді забезпечень до ТОВ "Лекс Грант", проте станом на день звернення до суду не виконав свої зобов'язання, чим порушив права, законні інтереси позивача та спричинив шкоду, оскільки метою укладення договору поруки була потреба в отриманні коштів або майна для отримання прибутку від результатів господарської діяльності, в той час як відповідно до інформації, що передувала укладенню договору поруки і мала істотне значення для укладення цього договору, в якості забезпечення за кредитом було надано корпоративні права на суму 2 166 068 382 грн., що в значній мірі перевищувало суму поруки.
Не отримавши необхідні документи для стягнення грошових боргів з боржника за договором поруки, не маючи можливості використовувати договори, які забезпечували виконання зобов'язань з боку боржника, позивач втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки з боку відповідача, а також зазнав значних збитків у зв'язку з тим, що для реалізації договору поруки був вимушений залучити кредитні кошти та сплачувати проценти за кредитом, а також залучити додаткове забезпечення кредиту.
4.3. Відзив від відповідача до Верховного Суду не надійшов.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір по справі стосується розірвання договору поруки від 08.11.2016 №4Т13262И/П у зв'язку з істотним, на думку позивача, порушенням відповідачем умов договору (ненаданням належним чином завірених копій документів на підтвердження обов'язків боржника за кредитним договором та документів, які забезпечували виконання зобов'язань з боку боржника)
5.2.2. Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частко