Постанова
іменем України
21 лютого 2019року
м. Київ
справа № 653/1890/16-к
провадження № 51-7031км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючогоСтороженка С.О.,
суддів Григор'євої І.В., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Цигана Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013230140001533, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 рокуБорисовича О.М. засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2018 рокувирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 у порядку ч. 2 ст. 404 КПК змінено в частині призначеного покарання, на підставі п. 2 ч. 1ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_2 звільнено від покарання, призначеного завироком, у зв'язку із закінченням строків давності.У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним утому, що він 21 серпня 2013 року близько 13:00 керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-21099 (д.р.н. НОМЕР_1), рухаючись по вулиціШосе Фрунзенськевм. ГенічеськХерсонської області в порушення вимог п.12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, здійснюючи рух у населеному пункті не обрав безпечну швидкість руху, яка б не перевищувала 60 км/год ірухаючись зі швидкістю понад 73-77 км/год, здійснюючи обгін автомобілю М-2140 (д.н.з. (НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_4, який розпочав поворот ліворуч на прилеглу територію, допустив необачність, на ранній фазі розвитку події з моменту зміни напрямку руху автомобіля М-2140, не відмовився від продовження обгону і не вжив заходів до гальмування у результаті чого зазначені транспортні засоби зіткнулися і автомобіль ВАЗ-21099 врізався в дерево.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажири автомобіляВАЗ-21099 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Укасаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вказує на те, що доказами у кримінальному провадженні не доведено його винуватості у вчиненні злочину, оскільки висновки суду ґрунтуютьсяна недостовірних, недопустимих та суперечливих доказах, а саме на даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 21 серпня 2013 року та плану схеми до нього, які були підроблені невідомими особами і на підставі яких було проведено чотири автотехнічних експертизи.
Крім того, суд апеляційної інстанції проігнорував його клопотання про повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, оскільки суд першої інстанції дослідив їх не повністю та з порушеннями,не дав вичерпних відповідей на доводи в апеляційній скарзі, не вмотивував свого рішення належним чином.
Суть доводів скарги потерпілогоОСОБА_2 зводиться до тверджень про необхідність на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Потерпілий у скарзі посилається на порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд першої інстанції не надав доказам належної оцінки,оскільки зібраними у кримінальному провадженні доказами не доведено винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, а апеляційний суд не дав переконливих відповідей на доводи в його апеляційній скарзі та безпідставно залишив її без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду вважає такою, що не відповідає вимогам ст. 419Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг, навів аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційні скарги без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
Як убачається з матеріалів цього провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Доводи в касаційних скаргах засудженого та потерпілого про необґрунтованість засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК, аналогічні доводам, які вони наводили в судах першої та апеляційної інстанцій, були ретельно перевірені цими судами та визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження. З висно