Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 314/3002/15-ц
провадження № 61-28099св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_5, на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року в складі судді: Галянчук Н. М., та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Трофимової Д. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк», банк) з позовом про захист прав споживачів.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 у грудні 2007 року звернувся до банку з метою отримання кредиту для придбання автомобіля. Працівниками відповідача йому було запропоновано надати кредитні кошти в іноземній валюті (доларах США).
27 грудня 2007 року позивач уклав з банком кредитний договір № 490053747, за яким банк надав кредит у сумі 10 974,85 доларів США на строк до 27 грудня 2013 року. Договором про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 19 травня 2009 року дату остаточного повернення кредиту змінено на 27 грудня 2017 року, у новій редакції викладено графік погашення заборгованості. Перед укладенням кредитного договору йому було надано розрахунок сукупної вартості кредиту на придбання транспортного засобу та реальної процентної ставки (додаток до кредитного договору),. згідно якого абсолютне значення подорожчання кредиту складає 6204,20 грн. Насправді ж сума процентів за користування кредиту за 6 років повинна була становити 5 523,76 доларів США, що на день укладення договору становило 27 894,99 грн. На думку позивача, ПАТ «Альфа-Банк», з метою спонукати його укласти кредитний договір увів в оману щодо сукупної вартості кредиту, чим порушив вимоги статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та здійснив відносно нього нечесну підприємницьку діяльність.
Графік погашення заборгованості у порушення вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не містить, зрозумілої та передбаченої законом інформації щодо погашення кредиту та інформації щодо сукупної вартості кредиту, зокрема, з цього Графіку не зрозуміло, які платежі (кредит, проценти, неустойка тощо) та в якій валюті він повинен сплачувати банку. При цьому суми в Графіку погашення заборгованості не є рівними у всіх періодах, тоді як у розрахунку сукупної вартості кредиту та пункту 2.8. кредитного договору зазначено, що повернення кредиту та сплата процентів за його використання здійснюється рівними частинами по 229,00 доларів США. Позивача також не повідомили про те, що валютні ризики за кредитним договором несе позичальник,
Позивач вказував, що договірні положення суперечать законодавству, є невигідними, дискримінаційними та несправедливими в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
ОСОБА_4 просив визнати недійсним кредитний договір № 490053747 від 27 грудня 2007 року та стягнути на його користь з ПАТ «Альфа-Банк» 72 387,15 грн, надмірно сплачених ним на виконання умов кредитного договору № 490053747 від 27 грудня 2007 року.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем у період 2008-2015 років здійснювалась часткова оплата за оспорюваним кредитним договором, отже, протягом цього періоду часу у позивача не виникало жодних сумнівів у правомірності укладеного кредитного договору, а позивач розпорядився кредитними коштами на власний розсуд. Застосувавши висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15, суди зробили висновок, що оспорюваний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, проінформовано про коливання курсу долара. ОСОБА_4 була надана вся інформація про кредитні послуги, а несправедливих умов договору ним не доведено.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивача банк не попередив про валютні ризики. Графік погашення заборгованості в порушення вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не містить зрозумілої та передбаченої законом інформації щодо погашення кредиту та інформації щодо сукупної вартості кредиту. Умови договору (пункт 2.8, пункт 9.2.2) суперечать законодавству, є невигідними, дискримінаційними та несправедливими в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
У грудні 2017 року ПАТ «Альфа-Банк» через представника Муху П. В. надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту обману. При укладенні оспорюваного договору позивач мав можливість ознайомитися з його умовами та не погодитися, проте договір був підписаний та виконувався сторонами.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 листопада 2017 року відкрите касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 27 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 490053747, за умовами якого відповідач надав позивачу кредит у сумі 10 974,85 доларів США на придбання транспортного засобу зі сплатою 14,5 % річних з кінцевим терміном повернення 27 грудня 2013 року.
Відповідно до умов кредитного договору від 27 грудня 2007 ро