ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 754/752/14-ц
провадження № 61-13017св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 липня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., та касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченка Андрія Миколайовича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року, ухвалене у складі судді Журавської О. В., та рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»
(далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулось із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 7 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі - ВАТ «Родовід Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 47 700 доларів США зі сплатою 12,5 процентів річних строком до 7 березня 2015 року. Кредитні кошти надані на купівлю автомобіля, який у подальшому переданий у заставу банку згідно договору застави транспортного засобу від 7 березня 2008 року.
Вказувало, що відповідачем не повернуто суму кредиту, не сплачено проценти за користування ним і суму нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 5 вересня 2013 року заборгованість відповідача становить 58 692,78 доларів США та 4 232 504,95 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 10 789,10 доларів США, сума заборгованості за процентами за користування кредитом - 557,53 доларів США, сума простроченої заборгованості за кредитом - 25 550,02 доларів США, сума простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом - 21 796,13 доларів США, сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 2 272 263,64 грн, сума пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 1 938 630,13 грн, три проценти річних від суми простроченого кредиту - 11 661,34 грн, три проценти річних від суми прострочених процентів за користування кредитом - 9 949,85 грн.
За таких обставин ПАТ «Родовід Банк» просило стягнути з ОСОБА_4 вказану заборгованість.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк» відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач на підставі акта прийому-передачі від 27 січня 2010 року добровільно передав представнику позивача предмет застави для подальшої реалізацій його банком самостійно для погашення кредитної заборгованості відповідача. Позивач не надав належних доказів, які підтверджують реалізацію предмета застави та недостатності одержаної від реалізації предмета застави суми для покриття заборгованості відповідача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 липня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк»; рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 37.3/АА-00003.08.2 від 7 березня 2008 року у розмірі 15 139,66 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 8 541,19 доларів США; суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 491 864,69 грн; суму пені за несвоєчасне погашення процентів за кредитним договором у розмірі 1 405 282,71 грн; три проценти річних від суми простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 800,67 грн; три проценти річних від суми прострочених процентів за кредитним договором у розмірі 7 218,86 грн, а всього 23 680,85 доларів США та 3 917 166,93 грн.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором кредиту, а позивач на правовій підставі, відповідно до пункту 5.2 кредитного договору та пункту 3.1 договору застави транспортного засобу отримав переданий в заставу автомобіль Mitsubishi Pajero для його реалізації з метою погашення кредитної заборгованості відповідача, однак жодних подальших дій з моменту передачі автомобіля ані банком, ані позичальником здійснено не було.
Апеляційний суд відрахував вартість вказаного автомобіля на день його передачі від заборгованості за кредитом і визначив заборгованість у сумі 15 139,66 доларів США, розрахувавши заборгованість з місяця, наступного за місяцем передачі предмета застави (з 26 лютого 2010 року), з урахуванням вказаної суми заборгованості, процентів за користування кредитом, пені та трьох процентів річних.
У серпні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 липня 2017 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність у ОСОБА_4 заборгованості перед позивачем у розмірі 15 139,66 доларів США після передачі транспортного засобу, оскільки такий висновок суперечить матеріалам справи. Так, згідно висновку комісійної судової автотоварознавчої експертизи, яку проведено на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року, ринкова вартість автомобіля Mitsubishi Pajero станом на день його передачі позивачу - 27 січня 2010 року - складає 306 316,16 грн, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на вказану дату складало 38 266,56 доларів США, а заборгованість за кредитом на цю дату складала 36 339,12 доларів США. Апеляційний суд в оскаржуваному рішенні безпідставно зазначив вартість автомобіля на день його передачі позивачу у розмірі 24 535,92 доларів США.
Вказував, що апеляційним судом нараховано проценти за кредитним договором, пеню та три проценти річних за прострочення грошового зобов'язання без урахування позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявляв представник відповідача у судовому засіданні 5 лютого 2014 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4
У серпні 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» Шевченко А. М. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову та рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що факт передачі заставного автомобіля співробітнику банку не є доказом погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку про розрахунок заборгованості відповідача з урахуванням вартості автомобіля на день його передання співробітнику банка.
Вказував, що позивачем надано докази на підтвердження заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором та докази ненадходження грошових коштів за вказаний автомобіль у рахунок погашення заборгованості відповідача.
Крім того, заявник, посилаючись на правові підстави статті 1166 ЦК України, вважав, що шкода, завдана банку, підлягає відшкодуванню у повному обсязі, що не враховано апеляційним судом, і зроблено помилковий висновок про часткове задоволення позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» ШевченкаА. М.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами встановлено, що 7 березня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 37.3/АА-00003.08.2 (далі - кредитний договір) відповідно до умов якого відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 47 700 доларів США строком до 7 березня 2015 року включно.
Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються на купівлю автомобіля згідно з договором № 03/03/08 купівлі-продажу автомобіля від 3 березня 2008 року.
Процента ставка за кредитом встановлюється в розмірі 12,5 процентів річних (пункт 1.5 кредитного договору).
Також судом встановлено, що 24 жовтня 2008 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору, в якій виклали його розділ «7 Особливі умови» в новій редакції і змінили розмір процентної ставки на 16 процентів річних.
Суди також встановили, що 7 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Родовід Банк» укладено договір застави транспортного засобу
№ 37.3/АА-00003.08.2 (далі - договір застави), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С. І., відповідно до якого відповідач передав у заставу банку автомобіль марки Mitsubishi Pajero 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.
Згідно з пунктом 5.2 кредитного договору банк має право у разі недотримання позичальником умов цього договору вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ним процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог - звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави від 7 березня 2008 року та договорів застави, що можуть бути укладені в