Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 216/2813/15-ц
провадження № 61-38341 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2015 року у складі судді Мазурчака В. М. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П.,
Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
06 травня 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 31 серпня 2007 року між
ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ KRKRGA00150945, за умовами якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 20 000,00 доларів США на термін до 30 серпня
2017 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
Згідно умов кредитного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, позичальник сплачуєбанку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ
КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № KRKRGA00150945 від 31 серпня
2007 року.
Посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 27 березня 2015 року становить 10 034,06 доларів США, з яких: 8 761,76 доларів США - заборгованість за кредитом; 522,04 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 200,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 62,32 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 10,63 доларів США - штраф (фіксована частина); 477,31 доларів США - штраф (процентна складова), що за курсом Національного банку України еквівалентно 235 900,75 грн, позивач просив задовольнити його вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від
22 вересня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2. на користь ПАТ
КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № KRKRGA00150945 від 31 серпня 2007 року у розмірі 10 034,06 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 27 березня 2015 року становить 235 900,75 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2. на користь
ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 359,01 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, прострочив сплату щомісячних платежів, що призвело до виникнення у позивача права вимагати дострокового повернення частини позики, та сплати процентів відповідно до положень статті 1048 ЦК України.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2017 року заяву ОСОБА_2. про перегляд заочного рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2017 року залишено без задоволення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від
22 вересня 2015 року скасовано в частині розподілу судових витрат та ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто у рівних частинах з
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 359,01 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що розмір заборгованості за кредитним договором № KRKRGA00150945 від 31 серпня 2007 року, визначений банком станом на 27 березня 2017 року є обгрунтованим та не спростований відповідачем ОСОБА_2 Видача ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 20 000,00 доларів США підтверджується підписаною ним заявою № 1 від 31 серпня 2007 року. Ураховуючи, що 31 березня 2015 року позивач звернувся до відповідачів з вимогою про досудове врегулювання спору, позов про стягнення заборгованості, що виникла 29 жовтня 2014 року, заявлено у межах строку дії поруки. Посилаючись на те, що суд першої інстанції помилково здійснив стягнення судового збору з відповідачів у солідарному порядку, апеляційний суд скасував рішення суду у цій частині, стягнувши з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» понесені ним судові витрати у рівних частинах, у розмірі 2 359,01 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2., у якій заявникпросив скасувати заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2015 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини справи, зокрема не перевірили на підставі первинної бухгалтерської документації обгрунтованість розміру заборгованості позичальника за кредитним договором, про завищеність якого свідчать відомості викладені у повідомленні ПАТ КБ «ПриватБанк»
№ 20.1.0.0.0/7-140605/3835 від 17 червня 2014 року та долученій до нього виписці про рух коштів. Стягуючи пеню за порушення зобов'язання щодо повернення кредитних коштів в іноземній валюті із визначенням її еквіваленту у національній валюті України, суди не звернули увагу, що порядок використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку, і не може слугувати доказом безспірності розміру заборгованості за кредитним договором.
Оскільки порука є строковим зобов'язанням, а заборгованість за кредитним договором виникла 29 жовтня 2014 року, суди належним чином не перевірили чи звернувся кредитор з вимогою до поручителя у межах шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Крім того посилався на недопустимість одночасного застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, штрафів та пені як одного виду цивільно-правової відповідальності.
Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 31 серпня 2007 року між
ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ KRKRGA00150945, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк
по 30 серпня 2007 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 20 000,00 доларів США. Погашення заборгованості за договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, здійснюється щомісячно у період з 24 по 28 число кожного місяця у сумі 317,69 доларів США.
У разі порушення вищевказаних термінів оплати (зокрема, оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, позичальник зобов'язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів (пункт 7.1 зазначеного кредитного договору).
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26 квітня
2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Пунктом 11 договору поруки передбачено, що договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
31 березня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення № 30.1.0.0/2-829 з вимогою погасити прострочену заборгованість у розмірі 2 239,61 долар США у п'ятиденний строк з дати одержання повідомлення, у разі несплати якої, банк відповідно до статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору, вимагав повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції.
06 травня 2015 року на підставі частини другої статті 1050 ЦК України
ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явив до суду позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у повному обсязі, а також нарахованих процентів та комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та штрафів.
Станом на 27 березня 2015 року розмір заборгованості за кредитним договором
№ KRKRGA00150945 від 31 серпня 2007 року становить 10034,06 доларів США, з яких: 8761,76 доларів США - заборгованість за кредитом; 522,04 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 200 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 62,32 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 10,63 доларів США - штраф (фіксована частина); 477,31 доларів США - штраф (процентна складова).
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скаргаЄмел'янова Г. П. підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обся