Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 735/598/17
провадження № 61-35023 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Стрільчука В. А.
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач -Комунальне підприємство «Ліки України» Чернігівської обласної ради,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської обласної ради на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року Комунальне підприємство «Ліки України» Чернігівської обласної ради (далі - КП «Ліки України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення із службової квартири.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що на виконання рішення Чернігівської обласної ради від 30 липня 2010 року «Про надання згоди на переведення частини нежитлових приміщень у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, у житлові зі статусом службового житла», частину приміщення Центральної районної аптеки № 31, загальною площею 96,5 кв. м, жилою площею 46,3 кв. м, що перебувала на балансі
КП «Ліки України», було переобладнано у службову квартиру, яку наказом Центральної районної аптеки № 31 від 10 січня 2011 року № 4 надано відповідачу.
Згідно рішення Коропської селищної ради Коропського району Чернігівської області № 53 від 29 березня 2011 року «Про затвердження рішення комітету профспілки та наказу адміністрації Центральної районної аптеки № 31 про надання квартири провізору-інтерну ОСОБА_1 та видачу ордеру» відповідачу видано ордер № 1 серія «б» від 05 квітня 2011 року на сім'ю з двох осіб у складі ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 на право зайняття службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 46,3 кв. м, яке складається з трьох кімнат.
У лютому 2014 року відповідача звільнено з посади провізора Центральної районної аптеки № 31 на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 у службовій квартирі фактично не проживає, шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано за рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 26 лютого 2014 року, колишня дружина позивача та їх спільна дитина добровільно звільнили службове приміщення, зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2, однак відповідач у добровільному порядку не звільняє службову квартиру і не виселяється з неї, позивач просив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування службовим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та виселити його із службової квартири без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 17 січня
2018 року позов КП «Ліки України» задоволено.
Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування службовим житловим приміщенням та виселено його із службової квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, як особа, що припинила трудові відносини з підприємством, якому належить на праві господарського відання службова квартира, втратив право користування нею та підлягає виселенню, без надання йому іншого жилого приміщення. Наявність у відповідача інвалідності ІІ групи, причина інвалідності: загальне захворювання, не свідчить про наявність обставин визначених статтею 125 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), за яких ОСОБА_1 не підлягає виселенню із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 27 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову КП «Ліки України» відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що КП «Ліки України» не виконало обов'язку щодо доведеності обставин відсутності відповідача у спірній квартирі понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки, що не може бути підставою для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування службовим приміщенням. Перевіряючи наявність підстав для виселення відповідача, суд першої інстанції розглянув справу формально, не звернувши увагу, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»). Ураховуючи, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що його виселення зі спірної квартири, яка є його єдиним житлом, і яка була надана йому у 2011 році, становитиме для відповідача надмірний тягар, зробить його безпритульним та порушить його конституційне право на житло, а також вплине на його приватне та сімейне життя. За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог КП «Ліки України» виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
КП «Ліки України», у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 27 березня 2018 року та залишити в силі рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що КП «Ліки України», як суб'єкт підприємництва за яким закріплено спірне службове жиле приміщення на праві господарського відання, здійснює контроль за використання та збереженням належного йому майна, у тому числі застосовуючи положення закону, встановлені для захисту права власності. Задовольняючи позов про виселення ОСОБА_1 із службової квартири без надання іншого жилого приміщення, суд першої інстанції правильно застосував до регулювання спірних правовідносин положення статей 118, 124, 125 ЖК Української РСР та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджене постановою Ради Міністрів Української РСР №37 від 04 лютого 1988 року «Про службові жилі приміщення», та дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач підлягає виселенню із службової квартири без надання йому іншого жилого приміщення, оскільки він припинив трудові відносини з підприємством і не є інвалідом праці ІІ групи. Висновки апеляційного суду про те, що виселення ОСОБА_1 із службового приміщення становитиме для нього надмірний тягар, не відповідають фактичним обставинам справи та доводам апеляційної скарги, що була предметом розгляду апеляційним судом. Крім того апеляційний суд не звернув увагу та надав оцінки тому, що службова квартира не використовується відповідачем, оскільки він фактично проживає за адресою місця проживання батьків: АДРЕСА_3.
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на касаційну скаргу обгрунтований посиланнями на те, що квартира АДРЕСА_1, є єдиним житлом відповідача ОСОБА_1, іншого нерухомого майна на праві власності він не має, з колишньою дружиною не проживає та не веде спільного господарства, а тому обрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що виселення із спірної квартири становитиме для нього надмірний тягар. Відповідач на законних підставах вселився до спірної квартири, зареєстрований та постійно проживає в ній, оплачує вартість житлово-комунальних послуг та отримав за вказаною адресою житлову субсидію. Крім того КП «Ліки України» пред'явило до відповідача дві взаємовиключні вимоги: про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням та виселення із службової квартири.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, КП «Ліки України» входить до сфери управління Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Засновником підприємства є Чернігівська обласна рада. Підприємство є юридичною особою. Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Чернігівської області і закріплюється за ним на праві господарського відання.
12 вересня 2005 року КП «Ліки України», на підставі акту приймання-передачі, передано у господарське відання об'єкти нерухомості, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, у тому числі, будівлю Центральної районної аптеки №31 за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Чернігівської обласної ради від 30 липня 2010 року «Про надання згоди на переведення частини нежитлових приміщень в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 у житлові зі статусом службового житла» надано згоду на переобладнання та переведення частини нежитлових приміщень загальною площею 135,9 кв. м у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 у житлові приміщення зі статусом службового житла, у тому числі: площею 94, 6 кв. м для обладнання квартири та 41,3 кв. м під підвальне приміщення для обслуговування житла.
Згідно наказу Центральної районної аптеки № 31 від 02 серпня 2010 року, ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду провізора-інтерна.
Наказом Центральної районної аптеки № 31 від 10 січня 2011 року № 4 провізору-інтерну ОСОБА_1 надано службову квартиру.
Рішенням виконавчого