Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 р.
м. Київ
справа № 130/130/8/2015
провадження № 51-1824км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Ємця О. П.,
суддів: Кравченка С. І., Білик Н. В.,
секретаря судового засідання Гапона В. О.,
за участю:
прокурора Дехтярук О. К.,
представника потерпілого КадочніковаА. О.,
захисника РоздорожногоМ. І.,
особи, щодо якої застосовано примусовий
захід виховного характеру ОСОБА_3,
законного представника неповнолітнього ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_6 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020130000410, за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2015 року до неповнолітнього ОСОБА_3 застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд батькам, а саме: батькові ОСОБА_7 та матері ОСОБА_4строком на 1 (один) рік, шляхом обмеження перебування поза місцем проживання, заборонивши вихід із квартири АДРЕСА_1, щоденно з 21 год. до 7 год. ранку, строком на 1 (один) рік.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року ухвалу місцевого суду змінено. Застосовано ст. ст. 49, 106 КК України та звільнено ОСОБА_3від відбування примусових заходів виховного характеру у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно ухвали суду першої інстанції, неповнолітній ОСОБА_3 29 травня 2014 року, в період часу з 09.00 год. по 10.00 год. у приміщенні класу Жмеринської ЗНВК № 6, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, умисно завдав тілесні ушкодження своєму однокласнику неповнолітньому ОСОБА_5 у вигляді одного удару правою рукою в область лівого ока та одного удару коліном в область тулуба, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 та його законний представник ОСОБА_6 ставлять питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_3узв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважають, що судовий розгляд проведено однобічно й неповно, з порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Окрім того, зазначають, що ухвала суду першої інстанції постановлена незаконним складом суду, оскільки в матеріалах провадження відсутній протокол автоматизованого розподілу щодо участі судді Камінського В.П., а також матеріали не містять відомостей про те, що цей суддя мав право на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх. Стверджують, що в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації та журнал судового засідання за 10 жовтня 2014 року, а технічні носії інформації за 04 листопада 2015 року та 18 жовтня 2017 року не прослуховуються, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - адвокат Кадочніков А. О. підтримав подану скаргу.
Захисник Роздорожний М. І., неповнолітній ОСОБА_3 і його законний представник ОСОБА_4 заперечували щодо задоволення поданої касаційної скарги.
Прокурор Дехтярук О.К. вважала, що касаційна скарга є необґрунтованою та просила її залишити без задоволення.
У запереченні на касаційну скаргу заступник прокурора Вінницької області та ОСОБА_3 і його законний представник ОСОБА_4 просять касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та застосування примусового заходу виховного характеру, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, ґрунтуються на належним чином оцінених та перевірених у судовому засіданні доказах, і є правильними.
Твердження в касаційній скарзі про безпідставність застосування до ОСОБА_3 примусового заходу виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд батькам, є безпідставними.
Факт вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтверджується наявними в судовому рішенні доказами.
Якщо під час судового розгляду доведено вчинення неповнолітнім, зазначеним у ст. 498 КПК України суспільно небезпечного діяння, суд виносить ухвалу відповідно до вимог ст. 501 КПК України про застосування до неповнолітнього примусового заходу виховного характеру.
При цьому статтею 501 КПК України визначено перелік питань, які суд з'ясовує під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру.
Так суд, приймаючи рішення щодо застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_3, здотриманням вимог Перейти до повного тексту