Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 369/1967/17
провадження № 61-39930св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс»,
треті особи: приватний нотаріус Генічеського районного нотаріального округу Херсонської області Штогріна Наталія Ларіївна, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2017 року у складі головуючого-судді Усатова Д. Д. та постанову Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2018 року у складі суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова Частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (далі - ТОВ «Автокредит Плюс») про визнання права власності та стягнення коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 25 жовтня 2014 року між її сином ОСОБА_7 та ТОВ «Авкредит Плюс» був укладений договір фінансового лізингу, шляхом підписання заяви про приєднався до договору фінансового лізингу, за умовами якого лізингодавець - відповідач ТОВ «Авкредит Плюс» передав йому у платне володіння предмет лізингу легковий автомобіль марки MAZDA-3, 2006 року випуску, а лізингоодержувач ОСОБА_7, прийнявши транспортний засіб, приступив до виплати щомісячних лізингових платежів в розмірі 3 200 грн. Після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вона продовжила сплачувати лізингові платежі до 26 березня 2016 року, припинила їх сплату через відмову відповідача здійснити заміну сторони лізингоодержувача. 31 жовтня 2016 року автомобіль вилучено представниками відповідача у зв'язку з наявною заборгованістю за договором фінансового лізингу в розмірі 84 тис. грн.
09 листопада 2016 року та 11 листопада 2016 року на усні вимоги представника відповідача нею було сплачено на користь ТОВ «Автокредит Плюс» 84 тис. грн та додатково 26 тис. грн, відповідно.
Провівши власний розрахунок заборгованості за договором фінансового лізингу, виявила переплату в розмірі 24 083,89 грн.
Посилаючись на викладене й на те, що вона є єдиним спадкоємцем лізингоодержувача ОСОБА_7, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на транспортний засіб, ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на автомобіль марки MAZDA-3, 2006 року випуску та стягнути з ТОВ «Авкредит Плюс» надмірно сплачені кошти за договором лізингу в розмірі 24 083,89 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_4, оскільки нею не надано доказів на підтвердження звернення до ТОВ «Автокредит Плюс» із заявою про заміну сторони лізингоодержувача та відмови відповідача у задоволенні такої заяви.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2017 року - без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_7 будучи стороною договору лізингу за життя не набув право власності на транспортний засіб, на який ОСОБА_4 просить визнати за нею право власності в порядку спадкування, належних та допустимих доказів переплати грошових сум на виконання договору лізингу укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ «Автокредит Плюс» позивачем не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що серед позовних вимог відсутня вимога про заміну сторони лізингоодержувача у договорі фінансового лізингу, права і обов'язки якого перейшли до неї в порядку спадкування з часу відкриття спадщини після смерті сина ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Позивач виконала всі обов'язки лізингоодержувача, сплативши всі лізингові платежі із значною переплатою, проте позбавлена можливості оформити право власності на транспортний засіб та отримати надмірно сплачені кошти за договором лізингу. Вказане залишено поза увагою, як суду першої, так і апеляційної інстанцій, що призвело до неправильного вирішення спору та позбавило позивача права на захист. Крім того, судами не було витребувано матеріали спадкової справи зведеної після смерті ОСОБА_7
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Сторони не скористалися своїм правом та не подавали до суду відзивів на касаційну скаргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Судами встановлено, що згідно заяви № КІ00АІ0000620241 від 25 жовтня 2014 року ОСОБА_7 приєднався до публічного договору про надання фінансового л