Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 314/7733/16-ц
провадження № 61-3824св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року у складі судді Кіяшко В. О. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що з серпня 1992 року він проходив військову службу в Збройних Силах України на різних посадах. При виконанні службового обов'язку він отримав чисельні захворювання та травми, які пов'язані з проходженням військової служби, в результаті чого йому була встановлена третя група інвалідності. Він змушений витрачати кошти на відновлення свого здоров'я, оскільки в місцевій поліклініці йому відмовляють у видачі безплатних медикаментів, та не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, що виражається у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив стягнути з Міністерства оборони України на свою користь 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявність у позивача третьої групи інвалідності, встановленої у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, дає підстави зробити висновок, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди. При цьому, врахувавши обставини справи, характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, виходячи із засад розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, місцевий суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 15 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В. апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилено. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У грудні 2017 року Міністерство оборони України подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що з позовних вимог неможливо встановити, в чому саме полягає порушення прав ОСОБА_1, хто винен в ушкодженні його здоров'я, ким та на підставі яких документів було встановлено вину Міністерства оборони України. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ушкодження здоров'я позивача в період проходження військової служби та підтверджували факт вчинення протиправних винних дій відповідачем, його посадовою або службовою особою. Не доведено причинний зв'язок між такими діями і моральною шкодою.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
24 січня 2018 року касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2017 року передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
06 березня 2018 року справа № 314/7733/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані с