Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 542/887/17
провадження № 61-38915св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокіл»,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року у складі головуючого-судді Стрельченко Т. Г. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року у складі суддів: Прядкіна О. В., Обідіної О. І., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» (далі - ТОВ «Сокіл») про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що 05 травня 2005 року між ним та ТОВ «Сокіл» укладено договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки площею 4,030 га, що розташована в адміністративних межах Соколовобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, строк дії якого продовжено додатковою угодою.
Посилаючись на те, що відповідач не здійснює господарську діяльність та не використовує передану в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, без його згоди передав вказану земельну ділянку ОСОБА_5, яка безпідставно нею користується, ОСОБА_4 просив розірвати, укладений між ним та ТОВ «Сокіл» договір оренди земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено порушень з боку орендаря умов використання об'єкта оренди. Орендована земельна ділянка третім особам не передавалася, її використання здійснюється ТОВ «Сокіл», яким сплачується орендна плата. Посилання позивача на здійснений обмін земельними ділянками, як факт підтвердження невикористання належної йому земельної ділянки орендарем, є неналежним доказом у справі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року - без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано те, що належна позивачу на праві власності земельна ділянка без відповідних на те правових підстав використовується не орендарем, яким є ТОВ «Сокіл», а іншою особою, що порушує його права власника землі та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, й саме така позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року справа № 6-166цс13.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Сторони не скористалися своїм правом та не подавали до суду відзивів на касаційну скаргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на землю від 31 березня 2003 року серії ПЛ № 147510 позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки (пай № 228) площею 4,030 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Соколовобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
05 травня 2005 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Сокіл» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на десять років, додатковою угодою, укладеною між сторонами 22 квітня 2015 року, строк дії цього договору продовжено ще на десять років.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельн