Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 127/25797/17
провадження № 61-37526 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від
28 лютого 2018 року у складі судді Антонюка В. В. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2018 року у складі колегії суддів:
Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування рішення третейського суду від 01 лютого 2008 року, прийнятого ad hoc за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору дарування квартири.
На обгрунтування заяви зазначала, що з 22 квітня 1980 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, їй з чоловіком на праві спільної сумісної власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 06 лютого
1992 року № 301. На початку листопада 2017 року їй стало відомо, що власником цієї квартири на підставі рішення третейського суду від 01 лютого 2018 року є її донька - ОСОБА_2
Посилаючись на те, що справа, у якій ухвалено оскаржуване рішення третейського суду, була непідвідомча третейському суду, третейську угоду та договір дарування вона не підписувала, участі у розгляді справи третейським судом не приймала, просила скасувати рішення третейського суду від 01 лютого
2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2018 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір щодо визнання дійсним договору дарування квартири був підвідомчий третейському суду, заявником не надано доказів на підтвердження того, що вона не надавала згоду на відчуження її чоловіком спірної квартири, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення третейського суду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким заяву задоволено.
Скасовано рішення третейського суду від 01 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що третейський суд розглянув спір, що виник із сімейних правовідносин, пов'язаних з реалізацією майнових прав подружжя, який згідно з статтею 6 Закону України «Про третейські суди» не підвідомчий третейським судам. Оскільки договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, то волевиявлення ОСОБА_1 на відчуження її чоловіком спірного нерухомого майна може підтверджуватись лише нотаріально засвідченою згодою, докази надання якої матеріали справи не містять. Крім того, ОСОБА_1 не була залучена до участі у справі, у якій третейський суд вирішив питання про її права та обов'язки.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, у якій він просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2018 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду та необгрунтовано відмовили у задоволенні клопотань про витребування доказів на підтвердження факту обізнаності ОСОБА_1 про існування оскаржуваного рішення третейського суду задовго до звернення до суду із заявою про його скасування. Суди розглянули справу з порушенням інстанційної підсудності, оскільки згідно частини третьої статті 454 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом. Вважав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що третейським судом вирішено справу, яка не належить до його компетенції, оскільки предметом розгляду був спір про визнання права власності на квартиру, який виник із цивільно-правових, а не сімейних правовідносин. Крім того, третейський суд не мав права самостійно вирішувати питання про залучення третіх осіб до розгляду справи, оскільки така участь була добровільною, при цьому суд не вирішував питання про права та обов'язки ОСОБА_1, а наявність її згоди на відчуження спірної квартири підтверджується змістом оскаржуваного рішення третейського суду.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
14 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому вона просила поновити строк на його подання, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги вона отримала лише 03 серпня 2018 року, а тому не мала змоги надати відзив у встановлений судом строк.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Наведені ОСОБА_1 обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити їй строк для подання відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність у третейського суду компетенції розглядати спір про визнання дійсним договору відчуження нерухомого майна, посилання заявника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права є безпідставними.
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були співвласниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу № 301, посвідченим Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 06 лютого 1992 року, зареєстрованим в реєстрі за № 3-43.
01 лютого 2008 року третейським судом у складі третейського судді, практикуючого юриста ОСОБА_4, прийнято рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору дарування та визнання права власності на дарунок, яким позов задоволено. Визнано дійсним договір дарування від 29 жовтня 2007 року, укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за яким ОСОБА_2 отримала в дарунок квартиру під АДРЕСА_1, та визнано за ОСОБА_2 право власності на цю квартиру.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до положень статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, в разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Відповідно до частини третьої статті 457 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
Згідно з частиною другою статті 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської уг