Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 648/3125/16-ц
провадження № 61-687св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Білозерська районна рада Херсонської області,
третя особа - Державний реєстратор відділу економічного розвитку, торгівлі та інфраструктури Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Радченка С. В., Вейтас І. В., Колісниченка А. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, до Білозерської районної ради Херсонської області (далі - Білозерська районна рада) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилалася на те, що з 19 березня 2013 року вона працювала на посаді головного лікаря комунального закладу «Білозерський центр первинної медико-соціальної допомоги» (далі - КЗ «Білозерський ЦПМСД») на підставі трудового контракту, укладеного на виконання рішення Білозерської районної ради XXVI сесії шостого скликання від 11 березня 2013 року № 386. Рішенням VIII сесії сьомого скликання Білозерської районної ради від 07 липня 2016 року її було звільнено з посади та достроково розірвано трудовий контракт на підставі підпунктів «е», «ж» пункту 5.3 розділу 5 контракту - за порушенням законодавства, пов'язаного з використанням фінансових ресурсів закладу та з інших підстав. Вказане рішення ради прийнято за результатами комплексної перевірки тимчасовою комісією діяльності комунального закладу, зокрема з урахуванням акта від 21 березня 2016 року комунальної установи «Херсонський обласний центр технічного нагляду та фінансового контролю за діяльністю закладів охорони здоров'я». Тимчасова комісія з комплексної перевірки діяльності КЗ «Білозерський ЦПМСД» була створена одноособово головою Білозерської районної ради, а не радою як колегіальним органом, тому висновки такої комісії не мали бути враховані як юридично значимі. Крім того, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення до неї застосовано з порушенням строку, передбаченого трудовим законодавством, оскільки акт перевірки діяльності підприємства складено 21 березня 2016 року, а звільнено її лише 07 липня 2016 року. Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просила: визнати незаконним та скасувати рішення VIII сесії сьомого скликання Білозерської районної ради від 07 липня 2016 року «Про звільнення з посади та припинення контракту шляхом розірвання з головним лікарем КЗ «Білозерський ЦПМСД»; поновити її на посаді головного лікаря з 07 липня 2016 року; стягнути з Білозерської районної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 липня 2016 року по день ухвалення рішення у справі; скасувати рішення Білозерської районної ради «Про призначення головного лікаря КЗ «Білозерський ЦПМСД» від 05 серпня 2016 року № 118; скасувати реєстраційний запис Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Білозерської районної державної адміністрації про зміну керівника КЗ «Білозерський ЦПМСД» та підписанта від імені цього закладу з неї на ОСОБА_5; поновити дію контракту від 19 березня 2013 року, укладеного між нею та Білозерською районною радою; допустити її до виконання посадових обов'язків на посаді головного лікаря; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 31 серпня 2016 року до участі у справі як третю особу залученодержавного реєстратора відділу економічного розвитку, торгівлі та інфраструктури Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 11 листопада 2016 року у складі судді Кусік І. В. позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення VIII сесії сьомого скликання Білозерської районної ради від 07 липня 2016 року № 114 «Про звільнення з посади та припинення контракту шляхом розірвання з головним лікарем КЗ «Білозерський ЦПМСД». Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного лікаря КЗ «Білозерський ЦПМСД» з 07 липня 2016 року. Стягнено з Білозерської районної ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 липня 2016 року по 11 листопада 2016 року, виходячи з розміру середнього заробітку ОСОБА_4 Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді головного лікаря КЗ «Білозерський ЦПМСД». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2016 року абзац четвертий резолютивної частини вказаного рішення доповнено наступним змістом: «…та складає 51 178,56 грн».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні з роботи позивача відповідачем порушено вимоги трудового законодавства, оскільки вина ОСОБА_4 у порушенні законодавства під час використання фінансових ресурсів КЗ «Білозерський ЦПМСД» не встановлена та не доведена в межах кримінального провадження.
Справа розглядалася в апеляційному порядку неодноразово.
Останнім рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2017 року апеляційні скарги Білозерської районної ради задоволено. Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 11 листопада 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 28 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що звільнення з роботи позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, в межах наданих Білозерській районній раді повноважень та у відповідності до умов контракту від 19 березня 2013 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У січні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 11 листопада 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 28 грудня 2016 року.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що дійшовши необґрунтованого висновку про наявність в її діях порушення під час використання фінансових ресурсів КЗ «Білозерський ЦПМСД», суд апеляційної інстанції зазначив, що такі дії не містять ознак дисциплінарного порушення та не застосував до спірних правовідносин статтю 148 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що зібраними доказами підтверджується факт допущення нею порушень у фінансово-господарській діяльності комунального закладу, керівником якого була вона, оскільки акт перевірки її роботи комунальною установою «Херсонський обласний центр технічного нагляду та фінансового контролю за діяльністю закладів охорони здоров'я» від 21 березня 2013 року є неналежним доказом, так як зазначений орган законодавчо не наділений повноваженнями на проведення перевірок фінансово-господарської діяльності бюджетних установ і його висновки не є обов'язковими до виконання. Висновки та рекомендації тимчасової комісії комплексної перевірки діяльності КЗ «Білозерський ЦПМСД» від 20 травня 2016 року також безпідставно взяті до уваги апеляційним судом, оскільки вони не можуть доводити факт наявності чи відсутності порушень у сфері фінансово-господарської діяльності закладу, в якому вона була керівником. Висновок апеляційного суду про обґрунтованість звернень працівників закладу щодо порушень з її боку морально-етичних норм в організації роботи з персоналом медичного закладу, що є підставою для дострокового розірвання контракту, не відповідає дійсним обставинам справи. Місцевим судом обґрунтовано стягнено з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У березні 2018 року Білозерська районна рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, а оскаржуване рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що доводи ОСОБА_4 суперечать фактичним обставинам справи. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання з підстав, передбачених контрактом, які не мають ознак дисциплінарного порушення, не є дисциплінарним стягненням, тому положення статей 148, 149 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюється. Зібрані у справі докази підтверджують законність звільнення позивача у зв'язку з порушенням нею умов контракту.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали справи із суду першої інстанції.
29 березня 2018 року справа № 648/3125/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 19 березня 2013 року на підставі рішення Білозерської районної ради XXVI сесії шостого скликання від 11 березня 2013 року № 386 між Білозерською районною радою та ОСОБА_4 було укладено контракт, за умовами якого позивач призначена на посаду головного лікаря КЗ «Білозерський ЦПМСД»строком на 7 років до 19 березня 2020 року.
Згідно з розділом VI статуту КЗ «Білозерський ЦПМСД» поточне керівництво діяльністю центру здійснює головний лікар, який може бути звільнений достроково на передбачених контрактом підставах