Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 569/13956/17
провадження № 61-39654св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2018 року у складі суддів: Бондаренко Н. В., Боймиструка С. В., Шимкіна С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») про визнання договору іпотеки припиненим.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що за умовами кредитного договору № 1703/0608/45-021, укладеного 26 червня 2008 року з Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), отримав кредит в розмірі 120 тис. дол. США строком до 26 червня 2038 року, у забезпечення якого передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки № 1703/0608/45-021-Z-1 від 26 червня 2008 року.
28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» були укладені договори відступлення прав вимоги, згідно яких до відповідача перейшло право вимоги як за кредитним договором № 1703/0608/45-021 так і договором іпотеки № 1703/0608/45-021-Z-1 від 26 червня 2008 року.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 13 березня 2015 року з нього стягнуто на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 335 386,03 грн.
Листом № 512330/и_4126 від 19 листопада 2015 року, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» повідомило про обліковану за ним кредитну заборгованість в розмірі 1 487 079,31 грн та про прийняте товариством 11 вересня 2015 року рішення щодо анулювання (прощення) вказаної кредитної заборгованості.
Посилаючись на те, що кредитний договір № 1703/0608/45-021 від 26 червня 2008 року припинив свою дію на підставі вимог статті 605 ЦК України, внаслідок прощення боргу, ОСОБА_4 просив визнати припиненим і укладений на забезпечення кредитного договору договір іпотеки за вказаних підстав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2018 року у складі головуючого-судді Смолій Л. Д. позов задоволено. Визнано договір іпотеки № 1703/0608/45-021-Z-1, укладений 26 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ОСОБА_5, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, припиненим з 19 листопада 2015 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, а тому враховуючи, що кредитний договір № 1703/0608/45-021 від 26 червня 2008 року припинив свою дію з 19 листопада 2015 року на підставі вимог статті 605 ЦК України, то і договір іпотеки, укладений на його забезпечення, є припиненим з вказаної дати.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку» підстав для припинення договору іпотеки, оскільки відсутні підстави для припинення кредитного договору через неналежне його виконання боржником й втратою відповідачем права власності на предмет іпотеки, за рахунок якого були задоволені його вимоги, як кредитодавця, а також наявності судового рішення про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором, яке є обов'язковим для виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що скасування державної реєстрації права власності відповідача на предмет іпотеки не має наслідком автоматичного поновлення попередньо існуючих правових зв'язків у межах іпотечного спірного правовідношення. За наявності рішення відповідача про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором свідчить про припинення такого договору й відповідно припинення дії, укладеного на його забезпечення договору іпотеки, що залишено поза увагою суду апеляційної інстанції, який помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не скористалося своїм правом та не подавало до суду відзив на касаційну скаргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Судами встановлено, що 26 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1703/0608/45-021, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 120 тис. дол. США, строком до 26 червня 2038 року для здійснення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка у забезпечення кредитного договору передана позивачем в іпотеку банку на підставі договору іпотеки № 1703/0608/45-021-Z-1 від 26 червня 2008 року.
28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», відступило ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги за кредитним і іпотечним договорами № 1703/0608/45-021 та № 1703/0608/45-021-Z-1 від 26 червня 2008 року.
Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконувалося, унаслідок чого утворилася заборгованість.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 13 березня 2015 року з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 335 386,03 грн.
Вказане судове рішення ОСОБА_4 не виконано.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в порядку вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» ТОВ «ФК «Вектор Плюс» здійснило реєстрацію права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.
У зв'язку з тим, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у порядку визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку» набуло право власності на квартиру, яка була передана в іпотеку у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 1703/0608/45-021 від 26 червня 2008 року, товариством було прийнято