Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 381/3189/16-ц
провадження № 61-6777св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року у складі головуючого-судді Усатова Д. Д. та постанову Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2017 року у складі суддів: Сушко Л. П., Ігнатченко Н. В., Кашперської Т. Ц.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі - ПАТ «Київоблгаз») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельних ділянок площею 0,0251 га та 0,0174 га, розташованих по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державними актами.
Позивач зазначає, що у березні 2015 року він звернувся до Борівської селищної ради із заявою про надання дозволу на будівництво господарської будівлі - сараю та погребу на вказаній земельній ділянці. Проте йому стало відомо, що він не може використовувати належну йому земельну ділянку за цільовим призначенням, оскільки через неї проходить газопровідна труба, яка заважає проводити будівельні роботи.
Позивач вважає, що ПАТ «Київоблгаз» використовує належну позивачу земельну ділянку для своєї господарської діяльності безпідставно, оскільки дозволу на прокладення підземного газопроводу від селищної ради не отримував, як і не вирішував питання встановлення земельного сервітуту.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: зобов'язати ПАТ «Київоблгаз» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом переміщення (демонтажу) за власний рахунок газової труби за територію земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,0251 га, яка розташована по АДРЕСА_2 та належить йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з боку відповідача не встановлено порушень прав або законних інтересів позивача щодо володіння та користування земельною ділянкою. При цьому газопровід, який проходить через земельну ділянку ОСОБА_4, був побудований у відповідності до вимог чинного законодавства та за погодженням відповідних державних органів ще до набуття позивачем прав власності на земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на відсутність у матеріалах справи будь-яких документів, які підтверджували б факт надання дозволу на проведення монтажно-будівельних робіт з проведення гілки підземного газопроводу через земельну ділянку позивача відповідно до діючого на той час законодавства. Відмовляючи в задоволенні позову, суди не навели жодної норми закону та/або підзаконного нормативного акта на підставі якого вони дійшли висновку щодо відмови в позові.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У квітні 2018 року ПАТ «Київоблгаз» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає. При цьому зазначено про те, що ПАТ «Київоблгаз» не порушував прав або законних інтересів позивача щодо володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, оскільки газопровід було побудовано у 1984 році, тобто ще до набуття позивачем права власності на земельну ділянку. Крім того, позивач заявив про порушення свого права щодо користування земельною ділянкою лише після оформлення права власності та зміни її цільового призначення.
У травні 2018 року ОСОБА_5 також подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України