ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2019 року
Київ
справа №825/1474/16
адміністративне провадження №К/9901/19686/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу
Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області
на постанову
Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року (суддя Ю.О. Скалозуб)
та ухвалу
Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року (колегія у складі суддів: О.І. Шурко, Я.М. Василенко, А.Г. Степанюк)
у справі
№825/1474/16
за позовом
ОСОБА_3
до
Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області
про
скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (правонаступником, якої є Чернігівська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області) від 22 травня 2015 року № б/н, стягнути з Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 неправомірно стягнуті кошти в сумі 25000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше ніж за шість місяців податку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше наступного бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто не раніше 2016 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 22 травня 2015 року № б/н. Стягнуто з ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 неправомірно стягнуті кошти в сумі 25000,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтував свої висновки тим, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України щодо оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на те, що при вирішенні питання про співвідношення норм Податкового кодексу України в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими, норма пп. 12.3.5 є спеціальною. У зв'язку з цим транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп. 12.3.4 п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України.
30 серпня 2018 року відповідач подав клопотання, в якому просив здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на її правонаступника - Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.
Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля Toyota Highlander, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 3456 куб.см, який зареєстровано у встановленому законом порядку 13 березня 2015 року, що підтверджується технічним паспортом на зазначений автомобіль серії НОМЕР_1.
22 травня 2015 року податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №б/н, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб на суму 25000,00 грн.
Також, судами встановлено, що транспортний податок у місті Чернігові було встановлено рішенням Чернігівської міської ради від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки».
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.
Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.
При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.
Таким ч