ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2019 року
Київ
справа №804/3915/13-а
адміністративне провадження №К/9901/2460/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року (суддя - Ніколайчук С.В.)
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді - Іванов С.М., Шлай А.В.)
у справі № 804/3915/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігрейн Україна Груп»
до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігрейн Україна Груп» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2013 року № 0000112210 та №0000132210. Крім того позивач просив визнати відсутність компетенції (повноважень) ДПІ щодо самостійного визначення нікчемних правочинів, укладених Товариством та його контрагентами; визнати протиправними дії ДПІ щодо перевищення тривалості строків проведення перевірки; визнати протиправними дії ДПІ щодо видання направлень на перевірку службовим особам ДПС у Дніпропетровській області Дуднику Р.О. та Келембет О.В. для участі у перевірці.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ організовано та проведено перевірку діяльності Товариства з порушеннями вимог Податкового кодексу України. Не зважаючи на відсутність у контролюючих органів відповідної компетенції та повноважень, відповідач визнав укладені між позивачем та його контрагентами господарські договори нікчемними. Висновки ДПІ щодо нереальності та фіктивності укладених господарських договорів є помилковими та безпідставними.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року позов задоволено частково:
- визнано відсутність компетенції (повноважень) ДПІ щодо самостійного визначення нікчемних правочинів, укладених Товариством з суб'єктами підприємницької діяльності ТОВ «Аскет-Транс» та ПП «Селтік Юг»;
- визнано протиправними дії ДПІ щодо визнання в акті перевірки від 13 лютого 2013 року правочинів, вчинених Товариством з ТОВ «Аскет-Транс» та ПП «Селтік Юг» за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, нікчемними;
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 05 березня 2013 року № 0000112210 та № 0000132210.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року частково задоволено апеляційну скаргу ДПІ, скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 05 березня 2013 року № 0000112210 та № 0000132210.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства в повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 листопада 2014 року відрито касаційне провадження.
Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає постанови судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просило відмовити.
10 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зміст вищенаведеної норми Суд зазначає, що законність постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом касаційного перегляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що за наслідками проведеної планової документальної виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року складено акт від 13 лютого 2013 року.
За наслідками розгляду заперечень Товариства на акт від 13 лютого 2013 року, ДПІ викладено наступні висновки щодо змісту порушень податкового законодавства, виявлених під час перевірки:
- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. «г» пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - завищено витрати, на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 3 727 828 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 931 421 грн.;
- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме - завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 364 916 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 397 373 грн.;
- пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.1 п. 8.1 та пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 146.2 ст. 146, підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України - Товариством завищено валові витрати у 4 кварталі 2010 року на загальну суму 41 497 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 10 374,25 грн.;
- пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) - підприємством завищено суму амортизаційних відрахувань у 1 кварталі 2011 року на суму 18 122 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2011 року на суму 4530,50 грн.;
- п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України - позивачем завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у 2 кварталі 2011 року на суму 119 306,15 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 27 440,41 грн.;
- пп. 135.5.11 п. 13.5 ст. 135; п. 146.13, п. 146.14 ст. 146 та п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України - занижено валовий доход по операції з реалізації основного засобу у 3 кварталі 2011 року на суму 23 481,33 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 5400,71 грн.;
- пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, ст. 16, п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-ІV в частині ненарахування, неутримання та неперерахування до бюджету податку з суми доходу, виплаченого фізичним особам, що призвело до виникнення недобору податку з доходів фізичних осіб у сумі 5025,12 грн.;
- пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 Податкового колексу України в частині ненарахування, неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що призвело до виникнення недобору податку на доходи фізичних осіб у сумі 2646,15 грн.;
- абз. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-ІV, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині відображення у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платни