ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2019 року
Київ
справа №818/3848/15
адміністративне провадження №К/9901/6920/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року (головуючий суддя Єрьомін А.В., судді Кравцов О.В., Мороз Л.Л.) у справі №818/3848/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач), в якому просила зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 13 лютого 2015 року № 004-18509-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США та включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року - скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації в АТ «Дельта банк» Кадирова В.В. про зобов'язання вчинити дії - задоволено. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації в АТ «Дельта банк» Кадирова В.В. включити ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 004-18509-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 13 лютого 2015 року.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. подав заяву про перегляд вказаної постанови Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду касаційної інстанції) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме положень статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VІ (далі - Закон №4452-VІ), що, на думку заявника, підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року у справі №К/800/40534/15, від 07 квітня 2016 року у справі №К/800/288/16, від 14 квітня 2016 року у справі №К/800/693/16, від 02 червня 2016 року у справах №К/800/51714/15, №К/800/45816/15.
Заявник просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року та залишити без змін постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року.
Ухвалою Верховного Суду України від 07 вересня 2017 року відкрито провадження у справі.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви разом з матеріалами адміністративної справи передано до Верховного Суду.
Вирішуючи питання про наявність підстав для перегляду постанови Вищого адміністративного суду від 22 червня 2017 року у даній справі, суд зазначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 004-18509-130215 у доларах США (далі - договір), предметом якого є розміщення вкладу в сумі 10000,00 доларів США, на строк до 12 серпня 2015 року із виплатою відсотків.
Відповідно до пункту 1.8 Додаткової угоди № 1 до договору від 13 лютого 2015 року зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору.
На виконання зазначеного пункту, сума вкладу була перерахована 13 лютого 2015 року безготівковим розрахунком з рахунку НОМЕР_1, що належить іншій особі.
Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, що стало підставою для запровадження з 03 лютого 2015 року у цій банківській установі тимчасової адміністрації до 02 жовтня 2015 року включно, з урахуванням рішень про продовження строків.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк», відповідно до якого призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича, строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.
Інформація про запровадження процедури ліквідації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» 08 жовтня 2015 року офіційно опублікована в засобах масової інформації, зокрема: на сайті НБУ; Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та в газеті «Голос України».
Відповідно до повідомлення від 23 вересня 2015 року № 8821/856 договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 004-18509-130215 у доларах США від 13 лютого 2015 року, укладений між нею та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», визнаний нікчемним згідно пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі по тексту - Закон №4452-VI).
Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок так званого «дроблення» рахунку іншого клієнта з метою отримання коштів не від банку, а за рахунок Фонду. Крім того, суд дійшов висновку, що переказ коштів від Гонора С.В. на рахунок позивача підпадає під ознаки нікчемності правочину, визначені пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, оскільки договір банківського вкладу укладено після віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову з інших підстав, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції помилково послався на пункт 9 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, як на підставу нікчемності укладеного позивачем з банком договору, оскільки частина 3 статті 38 вказаного Закону була доповнена зазначеним пунктом лише з 12 серпня 2015 року, в той час, як договір було укладено 13 лютого 2015 року. Втім, відповідачем правомірно віднесено договір банківського вкладу, з огляду на укладення додаткової угоди до нього, до категорії нікчемних на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нову постанову про задоволення позову, дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження нікчемності укладеного позивачем із банком договору, оскільки умови такого договору є типовими, та з них не вбачається, які саме пільги (переваги) отримав або міг би отримати позивач.
Так, подана як приклад неоднакового застосування норм матеріального права ухвала Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року у справі №К/800/51714/15, ухвалена за інших фактичних обставин, порівняно з рішенням суду касаційної інстанції у даній справі. В наданому для порівняння рішенні суд встановив, що договір банківського вкладу між позивачем та банком було укладено до віднесення ПАТ «Український фінансовий світ» до категорії проблемних, кошти на рахунок були залучені безпосередньо позивачем через касу банку, але факт внесення таких коштів був відображений в балансі лише через п'ять днів.
Колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
З огляду на наведене, обставини, встановлені у справі №К/800/51714/15, відмінні від обставин, встановлених у рішенні, про перегляд якого подана заява. Ухвалення різних за змістом судових рішень зумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді зазначених справ.
Натомість, у поданих скаржником ухвалах Вищого адміністративного суду №К/800/288/16 від 07 квітня 2016 року та №К/800/693/16 від 14 квітня 2016 року, наданих як приклад неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що укладення договору банківського вкладу між позивачем та банком та додаткової угоди до такого договору, а також зарахування коштів на цей депозитний рахунок іншою особою в іноземній валюті в період дії заборон, встановлених відповідною постановою правління про віднесення банку до категорії проблемних, свідчить про надання переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами та про правомірність дій Уповноваженої особи по віднесенню такого правочину до категорії нікчемних.
У судових рішеннях, наданих для порівняння у справах №К/800/45816/15 та №К/800/40534/15, Вищий адміністративний суд дійшов висновку, що укладення договору банківського вкладу та перерахування коштів на відповідний депозитний рахунок в період, коли банк було вже віднесено до категорії проблемних, є достатньою підставою для віднесення такого правочину до категорії нікчемних з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
Перевіряючи зміст наведених ріш