ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2019 року
Київ
справа №826/3403/16
адміністративне провадження №К/9901/28633/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр безпеки «Словяни»
на постанову
Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2016 (суддя - Калеберда В.І.)
та ухвалу
Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016(колегія у складі суддів: Грибан І.О., Беспалов О.О., Файдюк В.В.)
у справі
№ 826/3403/16
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр безпеки «Словяни»
до
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр безпеки «Словяни» (далі - Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2015 №0008002207, №0008012207.
Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу викладені в акті від 14.09.2015 №428/22-07/33500368 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Центр безпеки «Словяни» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Буд сервіс Тайм», ТОВ «Керативкомпані», ТОВ «Будпромтех Плюс» за період з 01.04.2014 по 31.12.2014» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 у задоволені позову відмовлено, у зв'язку із тим, що висновки контролюючого органу щодо нереальності укладених правочинів позивача із його контрагентами знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Вказується, що дієздатність контрагентів, з якими у нього були господарські правовідносини неодноразово була доведена в рішеннях судів різних інстанцій, предметом дослідження в яких стали взаємовідносини з іншими аніж позивач суб'єктами господарювання, але у той же період що і з позивачем. При цьому реальність правочинів з контрагентами підтверджується всіма необхідними первинним документами та документами бухгалтерського обліку. Позивач не здійснював порушення вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), а нести відповідальність за третіх осіб він не може.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справу по суті.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Керативкомпані», ТОВ «Будпромтех Плюс» за період з 01.04.2014 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт від 14.09.2015 №428/22-07/33500368.
В зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем:
пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 141333 грн.;
пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у сумі 248400 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 30.09.2015:
- №0008002207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 211 999 грн. (за основним платежем 141333 грн., за штрафними (фінансовими/) санкціями 70 666 грн.);
- №0008012207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 310500 грн. (за основним платежем 248400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62100 грн.).
Висновки контролюючого органу ґрунтуються на наявності пояснень керівників контрагентів позивача, наданих, в тому числі, в рамках кримінальних проваджень щодо їх непричетності до господарської діяльності таких суб'єктів господарювання.
Не погоджуючись із позицією контролюючого органу, при цьому не отримавши позитивного результату за наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції, вказуючи у рішенні положення договорів укладених позивачем з його контрагентами, дійшов висновку про їх удаваність, що є наслідком неможливості формування позивачем за їх рахунок податкової звітності.
Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанції про законність рішень ДПІ передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Положеннями ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг) від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Дійсно правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платник