ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №805/2713/16-а
касаційне провадження №К/9901/11058/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецької митниці ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2016 (головуючий суддя - Смагар С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді: Шишов О.О., Чебанов О.О.) у справі №805/2713/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» до Донецької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» звернулося до адміністративного суду з позовом до Донецької митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.05.2016 № 700080000/2016/000036/2, картку відмови в прийнятті митної декларації від 12.05.2016 №700080000/2016/00041.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичного товару).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016, адміністративний позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» та Акціонерним товариством «Лебединський горно-збагачувальний комбінат» було укладений контракт від 04.02.2016 № 01 ЛЕБ МШ ГБЖ/пр/160431, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити протягом строку дії цього контракту гарячебрикетоване залізо (брикети залізної руди). Додатковою угодою №1 від 28.03.2016 до контракту від 04.02.2016 № 01 ЛЕБ МШ ГБЖ/пр/160431 сторонами погоджено умови поставки шляхом збільшення ціни за товару з 127,20 доларів США до 135,20 доларів США та зменшення розміру партії з 3600 тон до 3400 тон. З метою проведення митного оформлення товару в режимі імпорт, декларантом подано до митного органу МД № 700080000/2016/002287 12.05.2016. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Під час здійснення митного контролю митним органом було витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої до митного оформлення вартості товару. За результатами розгляду МД та документів, посадовою особою митного органу складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 12.05.2016 №700080000/2016/00041, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.05.2016 № 700080000/2016/000036/2. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про відсутність в поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та прийнявши оскаржувані рішення та картку відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Донецька митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свої вимоги заявник обґрунтовує неповним з'ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи. Вказує на те, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через відсутність у них певних відомостей щодо складових митної вартості; митним органом у межах та у спосіб визначених законом повноважень було витребувано у декларанта додаткові документи з метою усунення сумнівів щодо заявленої митної вартості імпортованого товару, які виникли у органу доходів і зборів. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним другорядного методу визначення митної вартості товарів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Як свідчать обставини справи та з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, декларантом одночасно із МД № 700080000/2016/002287 12.05.2016 було подано органу доходів і зборів наступні документи: контракт від 04.02.2016 № 01 ЛЕБ МШ ГБЖ/пр/160431 разом з додатком № 1 від 04.02.2016 та додатковою угодою № 1 від 28.03.2016, рахунок-фактуру (інвойс) від 05.02.2016 № 160431-1, №160431-1-1, від 31.03.2016 № 160431-1-2, митну декларацію країни експортера від 28.03.2016 № 10101050/280316/0000291, платіжне доручення від 11.02.2016 № 13983.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (кон