ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2019 року
Київ
справа №803/847/17
адміністративне провадження №К/9901/31851/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу
ОСОБА_2
на постанову
Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 (суддя В.В. Дмитрук)
та на ухвалу
Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (колегія у складі суддів: І.О. Яворський, Р.В. Кухтей, С.П. Нос)
у справі
№803/847/17
за позовом
ОСОБА_2
до
Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС)
про
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС форми «Ф» №5013028-1301 від 29.05.2017 в частині 5867 грн. 54 коп., та №5013027-1301 від 24.05.2017 у повному обсязі.
Обґрунтовуючи позов вказала, що підстав для нарахування контролюючим органом орендної плати за земельну ділянку за 2016-2017 роки немає, оскільки вона такою не володіє, у зв'язку із припиненням договору оренди землі, строк дії якого закінчився у 2014 році.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 у задоволені позову відмовлено. Мотивами таких рішень стали встановлені судами обставини продовження строку дії договору оренди земельної ділянки з 2015 року та наявності не спростованого позивачем факту розпорядженням частини об'єкта нерухомості, який розташований на такій земельній ділянці, а тому сплата податку за її користування є обов'язком позивача.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. По суті скарги вказується на такі ж підстави, що були зазначені у позові.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України, відповідач просить її залишити без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.
З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.11.2012 між Володимир-Волинською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 (Орендарі) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендарі прийняли в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 5140 м2, в тому числі: 4406 м2 - капітальна одноповерхова споруда, 705 м2 - під проїздами, проходами, площадками, 29 м2 - під спорудами; на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, приміщення, які належать орендарям на праві власності.
Виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради листом №505/1.27/2-17 від 13.03.2017 повідомив Володимир-Волинську ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про несплату орендарями орендної плати за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з 16.11.2014. Даний лист також містить дані, що рішенням сесії Володимир-Волинської міської ради від 09.09.2015 року №46/11 поновлено термін дії договору оренди даної земельної ділянки на п'ять років, в п'ятиденний термін після прийняття такого рішення проект договору оренди землі разом з витягом з рішення були передані в ЦНАП для подальшого підписання та державної реєстрації згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України і 25.11.2015, відповідно до опису видачі документів №П 5252, проект договору в трьох примірниках був виданий землекористувачам, однак право оренди земельної ділянки в подальшому не зареєстровано.
ГУ ДФС у Волинській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) винесено податкові повідомлення-рішення: від 29.05.2017 №5013028-1301, яким визначено ОСОБА_2 суму грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» за 2014 рік в розмірі 315 грн.10 коп. та за 2016 рік в розмірі 5 867 грн. 54коп.; від 24.05.2017 №5013027-1301 про визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» за 2017 рік в розмірі 6 219 грн.60 коп.
З урахуванням наведеного та встановлених у судовому засіданні пояснень позивача про те, що він є власником нерухомого майна, в тому числі і земельною ділянкою під таким майном (об'єктами нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.
Разом з тим, касаційний суд вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За пунктом 287.7 статті 287 ПК у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).