ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2019 року
Київ
справа №201/10725/16-а
адміністративне провадження №К/9901/18433/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу
ОСОБА_2
на ухвалу
Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 (суддя: Н.П. Баранник)
у справі
№ 201/10725/16-а
за позовом
ОСОБА_2
до
заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_3
про
скасування постанови у справі про порушення митних правил,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_3 у справі про порушення митних правил №1674/20908/16 від 20 травня 2016 року, якою притягнуто позивача до відповідальності, передбаченого ч. 2 ст. 470 Митного кодексу України (далі - МК України), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 3400 грн.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмолено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу позивача залишена без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору та встановлено строк тривалістю 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для подальшого апеляційного розгляду. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права обґрунтовані посиланням на положення статті 288 КУпАП та позицію Верховного Суду України, яка викладена в ухвалі від 13 грудня 2016 року у справі №306/17/16-а, щодо відсутності обов'язку сплати судового збору в справах про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, позивач просить Суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу, які складають 5120,00 грн.
Від позивача відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, далі Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула Закону).
За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Отже, сплата судового збору за подання скарг до суду є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 458 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначається статтею 529 Митного кодексу України.
Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена