ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2019 року
Київ
справа №812/1136/16
адміністративне провадження №К/9901/42112/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу
Комунального підприємства «Лисичанський Шляхрембуд»
на постанову
Луганського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 (суддя - Чиркін С.М.)
та ухвалу
Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016(колегія у складі суддів: Геращенко І.В., Арабей Т.Г., Міронова Г.М.)
у справі
№ 812/1136/16
за позовом
Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області
до
Комунального підприємства «Лисичанський Шляхрембуд»
про
стягнення коштів за податковим боргом
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ДПІ) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із позовною до Комунального підприємства «Лисичанський Шляхрембуд» (далі - Підприємство) про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість в розмірі 776255,00 грн. з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у Підприємства у зв'язку з не сплатою самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість з 02.02.2015 збільшилась сума податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 776255,00 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 позовна заява була задоволена. Стягнуто в дохід Державного бюджету України кошти Комунального підприємства «Лисичанський Шляхрембуд» за податковим боргом за грудень 2014 року, травень - липень 2015 року, вересень - грудень 2015 року, березень - липень 2016 року з податку на додану вартість у розмірі 776255 (сімсот сімдесят шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять) гривень з рахунків у банках, які обслуговують такого платника податків.
Задовольняючи позовну заяву ДПІ, суди попередніх інстанцій зазначили, що податковий борг у відповідача виник ще у 2001 році, про що свідчить не оскаржені податкові вимоги, тоді як станом на 2015 рік сума боргу зросла за рахунок несплати узгоджених ним сум податкових зобов'язань всього на суму 776255,00 гривень.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відмовивши у задоволенні позовної заяви, оскільки вважає, що судами не було враховано того, що за фактом виникнення податкового боргу у 2015 році, позивачем не виносились нові вимоги. При цьому стверджує, що у позивача не виникає повноважень стягувати заявлені суми у позові з його електронного рахунку, оскільки такі були задекларовані ще до лютого 2015 року.
У письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України поставлено питання про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень судів попередніх інстанції - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 ПК України відповідач протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строк