ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2019 року
Київ
справа №826/13307/17
адміністративне провадження №К/9901/65321/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»
на рішення
Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2018 (суддя МарулінаЛ.О.)
та постанову
Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018 (колегія у складі суддів: Бєлова Л.В., Аліменко В.О., Безименна Н.В.)
у справі
№ 826/13307/17
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»
до
Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС
про
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС від 05.10.2017 № 0000815016.
Позов обґрунтовано тим. що доводи та висновки контролюючого органу в акті перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведення відповідачем правомірності застосування штрафу за перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження всіх фактичних обставин справи, що спричинило прийняття неправильного рішення. Окрім того, відзначає, що журнал реєстрації наказів не є первинним, управлінським або службовим документом, а тому на його оформлення не поширюються вимоги Правил №1000/5. Він містить такі відомості як: номер наказу, короткий зміст, ким підписаний та кому направлено. За своєю суттю Журнал реєстрації наказів є обліковим документом для роботи з наказами.
В письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 27.06.2017 по 14.09.2017 Офісом ВПП ДФС проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Баядера Логістик» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт № 63/28-10-50-16-06/35871504 від 21.09.2017 про порушення позивачем п.2.8 гл.2, п.3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320).
Фактичною підставою для таких висновків у акті перевірки № 63/28-10-50-16-06/35871504 від 21.09.2017 визначено таке: відповідно до наказу про встановлення ліміту від 13.10.2015 №11, на структурному підрозділі в м. Києві за період з 13.10.2015 по 01.04.2016 підприємством встановлено ліміт у розмірі 380000 грн. Внаслідок виявлення під час перевірки касових ордерів та видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджується обов'язковими відомостями, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем перевищено ліміт готівки в касі підприємства на загальну суму 1146738,81 грн.
На підставі вказаного акта винесено податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 № 0000815016, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та згідно з абз. 2 ст. 1 Указу Президента від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовано до позивача суму штрафних санкцій 2293477,62 грн.
Судами також встановлено, що копії видаткових касових ордерів містять суперечливі дані щодо суми, яку погоджено керівником для видачі, та суми, зазначеної для одержання. А саме, видатковий касовий ордер №31 від 05.01.2016 містить погоджену суму 50000,00 грн. для видачі ОСОБА_3 підзвіт на господарські потреби, а в графі одержав зазначено суму 150000,00 грн., у витязі касової книги лист 2 зазначено суму 50000,00 грн.. Аналогічну невідповідність виявлено у видаткових касових ордерах від 08 січня 2016 року №59, від 11 січня 2016 року №100, від 15 січня 2016 року №196, 16 січня 2016 року №201, від 18 січня 2016 року №228, від 21 січня 2016 року №316, від 22 січня 2016 року №326, від 23 січня 2016 року №339, від 25 січня 2016 року №377, від 26 січня 2016 року №409, від 27 січня 2016 року №428, від 06 лютого 2016 року №640, від 09 лютого 2016 року №696, від 10 лютого 2016 року №701, від 11 лютого 2016 року №740, від 12 лютого 2016 року №748, від 15 лютого 2016 року №793, від 16 лютого 2016 року №823, від 17 лютого 2016 року №843, від 09 березня 2016 року №1172, №1175.
Досліджуючи, подані позивачем для підтвердження факту отримання грошових коштів з каси Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», копії заяв у друкованому вигляді, на ім'я директора позивача, датовані 01.09.2017, про отримання особами (зазначено тільки прізвище, ім'я, по-батькові) грошових коштів відповідно до видаткових ордерів (зазначено дату, номер видаткового касового ордера та отриману суму), суди встановили відсутність на них, як резолюції керівника, так і відмітки реєстрації посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» таких заяв, що підтверджувало б їх прийняття позивачем до обліку у встановленому законом порядку.
Разом з цим, надаючи правову оцінку Наказу № 1 від 05.01.2016 та відхиляючи цей доказ, в якому зазначено, що ліміт залишку готівкових коштів у касі в м. Києві становить 450000,00 грн., суд першої інстанції взяв до уваги, що під час перевірки податковий орган не був попереджений про його наявність та до перевірки його не було надано.
А також те, що журнал реєстрації наказів по господарській діяльності підприємства повинен вестися в двох формах: електронній та паперовій. Проте, паперову копію Журналу реєстрації наказів за 2016 рік не надано, а тільки електронну, що не відповідає вимогам Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2014 року № 1886/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2014 року за № 1421/26198 та Правилам організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року № 1000/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за №736/27181.
Між тим, електронний витяг з такого журналу однаково не відповідає нормам, встановленим для ведення первинних документів підприємства, що затверджені Правилами. Названа обставина, зокрема, унеможливила суд дійти переконання, що наказ від 05.01.2016 № 1, вказаний в наданому позивачем витязі з Журналу реєстрації Наказів по ТОВ «Баядера Логістик», був дійсно складений 05.01.2016 та існував на час перевірки. У вказаному Журналі відсутні обов'язкові поля для заповнення ПІБ особи, яка видала наказ, ПІБ особи, яка ознайомилась або отримала його на виконання та поле з назвою «Примітки».
Зважаючи на вказане, суд першої не прийняв зазначений доказ (електронний витяг) як такий, що підтверджує реальне існування наказу від 05.01.2016 № 1. А також, врахувавши те, що в матеріалах справи містяться Акти про відмову надавати витребувані документи під час проведення перевірки посадовими особами позивача, зробив висновок, що їх наявність також свідчить про порушення посадовими особами позивача чинних вимог статті 85 Податкового кодексу України.
Суд апеляційної інстанції з посиланням на ч. 4 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи із невстановлення ним обставин щодо неможливості подання до суду першої інстанції доказів, відхилив подані позивачем до суду апеляційної інстанції витяг з Журналу реєстрації наказів за 2016 рік у паперовій формі, копії заяв у на ім'я директора позивача про видачу під звіт грошових коштів із резолюцією керівника.
Сукупність наведених обставин стала підставою для висновку суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено правомірність висновків щодо перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі, в той час, як позивачем не підтверджено правомірності здійснення касових операцій із додержанням норм законодавства, позаяк факт видачі працівникам ТОВ «Баядера Логістик» та отримання останніми готівки з каси не підтверджується належними чином складеними касовими документами, а тому вбачаються підстави для застосування податковим органом штрафних санкцій.
Апеляційний суд, додатково вказавши, що позивачем у апеляційній скарзі не заперечується те, що відомості у встановлених видаткових касових ордерах та касовій книзі є суперечливими та те, що такі не містять підпису одержувачів, зробив висновок, що, оскільки відповідачем виявлено під час перевірки видаткові касові ордери, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, правомірним є висновок про перевищення ліміту готівки в касі підприємства на загальну суму 1146738,81 грн.
Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані рішення судів вказаним вимогам не відповідають.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для