ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 911/5309/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,
за участю представників:
від прокуратури - Кравчук О. А.,
від позивача - Рацун О. В.,
від відповідача - Оніщука В. М., Терещенка Р. В.,
від третіх осіб - Лисенка В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" і заступника прокурора Київської області
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 (судді: Тарасенко К. В., Іоннікова І. А., Тищенко О. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 (судді: Горбасенко П. В., Саванчук С. О., Ярема В. А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс"
до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Києво-Святошинської Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
за участю прокурора Київської області
про стягнення 146 512 523,10 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" (далі - ТОВ "Турболінкс") звернулося до Господарського суду Київської області із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії - Виробничого ремонтно-технічного підприємства "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") 58 993 812,43 грн заборгованості, 11 470 301,63 грн інфляційних втрат і 3 327 756,50 грн - 3% річних.
Позов обґрунтовано посиланням на положення статей 525, 530, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України та статей 193, 218 Господарського кодексу України; порушенням відповідачем умов договору про закупівлю товару за державні кошти від 17.09.2012 № т15-124/1209000409 (далі - договір від 17.09.2012), укладеного між позивачем і відповідачем, щодо вчасної і повної оплати за поставлений товар.
1.2. У заяві про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 58 993 812,43 грн заборгованості, 78 513 001,75 грн інфляційних втрат, 9 005 708,92 грн - 3 % річних.
1.3. Заперечуючи проти позову, АТ "Укртрансгаз", зокрема, наголосило, що під час здійснення фінансово-господарської діяльності, у тому числі при виконанні ним договору від 17.09.2012, товариство повинно використовувати кошти, в порядку встановленому чинним законодавством, статутом і відповідно до затверджених Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") фінансових планів, однак його фінансові плани на 2013-2014 роки із незалежних від нього обставин до цього часу не затверджено, а до моменту погодження його фінансового плану на 2013-2014 роки відповідач позбавлений можливості здійснювати оплату за зазначеним договором. Крім цього, відповідач також акцентував на фіктивності та безтоварності спірних господарських операцій; недоведеності факту поставки товару за договором від 17.09.2012; відсутності в осіб, які підписали накладні про отримання товару, повноважень на вчинення таких дій; відсутності активів позивача у процесі здійснення господарських операцій за спірним договором; відсутності зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю; а також на тому, що позивач уклав договір не для визначеної ним мети, а для незаконного заволодіння майном держави - грошовими коштами відповідача.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
2.2. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 23.03.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 58 993 812,43 грн боргу, 78 513 001,75 грн інфляційних втрат, 9 000 860,13 грн - 3 % річних і 73 077,58 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що отримання товару підтверджується відповідними доказами, строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, доказів оплати товару відповідачем не надано. При цьому місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення 3 % річних у зв'язку з їх помилковим розрахунком.
2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 залишено без змін із тих самих підстав.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. АТ "Укртрансгаз", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 і рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нове рішення про відмову у позові повністю.
Підставами для скасування судових рішень АТ "Укртрансгаз" зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права (статті 216, 220, 244, 245, 526, 530, 610, 612, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 173, 175, 180, 193, 256, 265 Господарського кодексу України), а також порушення норм процесуального права (статті 7, 73, 86, 91, 236, 316 Господарського процесуального кодексу України). Скаржник наголошує на фіктивності та безтоварності господарських операції щодо поставки товару за договором від 17.09.2012, стверджує, що не отримував товару від позивача на виконання умов такого договору, як і не видавав довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. При цьому скаржник зазначає, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 04.12.2012 № 276, від 19.12.2012 № 304 видано у порядку передоручення без їх нотаріального посвідчення, тому такі довіреності відповідно до вимог статей 216, 220, 244, 245 Цивільного кодексу України є нікчемними правочинами і не породжують жодних правових наслідків, не підтверджують факту уповноваження відповідачем осіб, яким такі довіреності видано, на отримання товару за договором, а отже і факту отримання товару уповноваженою особою відповідача. Ці довіреності також оформлено із порушенням вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, оскільки їх підписано не керівником і головним бухгалтером, а невідомими особами. АТ "Укртрансгаз" зазначає, що за відсутності належних доказів отримання спірного товару немає підстав для стягнення його вартості.
Водночас скаржник посилається на те, що у листі Державної фіскальної служби України від 27.04.2015 № 577 зазначено про відсутність інформації щодо митного оформлення товарів виробництва компанії MJB International LTD, м. Дубаї, ОАЕ, за період із 01.01.2009 по 31.02.2014, позивач документально не довів поставку покупцеві товару, який пройшов митне очищення, а також не довів переміщення цього товару транспортним засобом продавця, про що свідчить, зокрема, відсутність товарно-транспортних накладних і доказів сплати митних платежів і зборів у період поставки.
АТ "Укртрансгаз" звертає увагу, що у позивача відсутній рух активів у процесі здійснення господарських операцій за договором, як і відсутній зв'язок між фактом придбання товарів та їх господарською діяльністю, а також те, що результати, відображені у даних податкового обліку позивача та відповідача, фактично не настали внаслідок невчинення позивачем відповідних дій з постачання товарів.
Крім того, як зазначає скаржник, суд першої інстанції не надав належної оцінки довідці ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС України від 22.06.2015 щодо фіктивності характеру господарської діяльності позивача та безтоварності спірної господарської операції.
3.2. Водночас до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 і рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2018 звернувся заступник прокурора Київської області, який просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Прокурор в обґрунтування доводів, викладених у касаційній скарзі, посилається на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме статей 509, 526, 527, 629 Цивільного кодексу України, статей 4, 165, 248, 255, 318, 335 Митного кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних перевізників і товарів, що переміщуються ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451, а також норм процесуального права, зокрема статей 2, 7, 11, 73, 76-79, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України; стверджує про порушення судами принципу верховенства права, рівності учасників судового процесу, наголошує на неповноті судового дослідження, фіктивності та безтоварності господарської операції із поставки товарів за спірним договором. Зокрема, прокурор акцентує, що надані позивачем докази не містять жодних ідентифікуючих ознак товару, а отже наведене не може свідчити про реальність операції саме за договором, який є предметом спору у справі, оскільки за іншими договорами поставлявся такий саме товар; жодних господарських договорів між позивачем і виробником товару - MJB International LTD, м. Дубаї, ОАЕ, не укладено; лист компанії MJB International LTD, м. Дубаї, ОАЕ, від 20.11.2017 є неналежним доказом у справі, оскільки порушено встановлений законодавством порядок легалізації цього листа, він достеменно не підтверджує і не спростовує факту поставки іноземною компанією на територію України запасних частин до газоперекачувальних агрегатів типу ГТК-10І, ГТК-25І, які є предметом договору від 17.09.2012.
Крім того, як зазначає прокурор, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки факту порушення Генеральною прокуратурою України кримінального провадження № 42014000000000259 за фактами розкрадання державних коштів службовими особами Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" у 2010-2014 роках за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 статті 191, частинами 1, 2 статті 364 Кримінального кодексу України, шляхом організації закупівель товарів, робіт і послуг у підконтрольних підприємств за значно завищеними цінами, в тому числі й договору від 17.09.2012; не дослідили відсутності у контрагентів ТОВ "Турболінкс", зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд груп стиль" (далі - ТОВ "Трейд груп стиль"), яке поставляло від виробника товар, передбачений спірним договором, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів, виробничих активів, основних фондів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.
На думку прокурора, суди також не надали належної юридичної оцінки обставинам, наведеним у листі Державної фіскальної служби України 27.04.2015, стосовно відсутності в Єдиній автоматизованій інформаційній системі інформації щодо митного оформлення товарів виробництва компанії MJB International LTD, м. Дубаї, ОАЕ, за період із 01.01.2009 по 31.02.2014; не дослідили доводів прокуратури, що ввезення на територію України товарів компанії MJB International LTD, м. Дубаї, ОАЕ, слід кваліфікувати як міжнародне перевезення, для здійснення якого необхідно вчинити дії щодо митного оформлення і прикордонного контролю, що має підтверджуватися належно оформленими відповідними документами.
3.3. Від ТОВ "Турболінкс" надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз", в якому товариство посилається на безпідставність і необґрунтованість доводів, наведених у касаційній скарзі відповідача, просить залишити без змін судові рішення у справі як законні та обґрунтовані.
3.4. Від Генеральної прокуратури України надійшли клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які колегія суддів залишає без задоволення через відсутність у цьому випадку правових підстав, з якими за змістом положень частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України пов'язано вчинення такої процесуальної дії, а саме необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 і від 28.03.2018 у справі № 911/5357/14.
3.5. Від ТОВ "Турболінкс" і АТ "Укртрансгаз" надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди у цій справі, за результатами розгляду якої Верховним Судом постановлено ухвалу від 19.02.2019 про відмову у затвердженні мирової угоди у цій справі.
3.6. Від ТОВ "Турболінкс" надійшли додаткові пояснення у справі у зв?язку із поданням сторонами спільної заяви про укладення мирової угоди. Зокрема, товариство зазначало, що відповідач є самостійним господарюючим суб'єктом приватного права, за зобов'язаннями якого не відповідає ні його акціонер - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ні держава. Отже, рішення суду у цій справі, у тому числі про затвердження мирової угоди, укладеної між позивачем і відповідачем, не призводить до порушення інтересів держави або будь-яких інших осіб. Оскільки цей спір не стосується інтересів держави, прокуратура незаконно бере участь у ній, тому будь-які її доводи, заперечення, заяви тощо суд не може брати до уваги.
3.7. Від АТ "Укртрансгаз" надійшли пояснення, до яких товариство долучило копію витягу із протоколу від 10.12.2018 № 675 засідання ПАТ "НАК "Нафтогаз України", копії мирових угод, укладених між АТ "Укртрансгаз" і ТОВ "Турботрейд", ТОВ "Турболінкс", і просило затвердити мирову угоду та закрити провадження у справі.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Як убачається із матеріалів справи та установлено господарськими судами, 17.09.2012 між позивачем (постачальником) і відповідачем (покупцем) укладено договір про закупівлю товару за державні кошти, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався з моменту підписання цього договору до 31.12.2012 поставити і передати у власність покупцеві товари (вузли до турбін, код згідно з ДК 016-97 - 29.11.13 (запасні частини до газоперекачувальних агрегатів типів ГТК-10І, ГТК-25І), зазначені у специфікації - додатку № 1, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити такі товари.
Відповідно до пункту 1.2 зазначеного договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги та якісні характеристики товару, кількість і ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації. Товар повинен бути новим, який не був у використанні.
Згідно з пунктом 3.1 договору від 17.09.2012 його ціна становить 105 800 641,49 грн, у тому числі податок на додану вартість - 17 633 440,25 грн.
За змістом пункту 4.1 спірного договору розрахунки здійснюються шляхом оплати покупцем фактично поставленої партії товарів після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною. На вимогу постачальника покупець може здійснити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі не більше 30 відсотків від суми цього договору. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар є дата передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.
Згідно з пунктом 4.2 договору до рахунка на кожну партію товару додаються: видаткова і товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар, виходячи із цін цього договору; оригінал паспорта (сертифіката якості або іншого документа, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовами.
Термін поставки товарів: партіями у період, зазначений в пункті 1.1 розділу І цього договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначаються: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (пункт 5.1 договору від 17.09.2012).
Пунктом 5.2 договору передбачено місце