ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 904/3189/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реммаркбуд"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 (судді: Пархоменко Н. В., Коваль Л. А., Чередко А. Є.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018 (суддя Манько Г. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реммаркбуд"
до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
про визнання недійсним пункту 9.2 договору підряду
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Реммаркбуд" (далі - ТОВ "Реммаркбуд") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Південний ГЗК") про визнання недійсним пункту 9.2 договору підряду від 13.02.2017 № 2017/д/ОГМ/251 (далі - договір від 13.02.2017), укладеного між сторонами у справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що умови пункту 9.2 договору від 13.02.2017 є несправедливими у розумінні положень статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", передбачають одночасне стягнення пені та штрафу за порушення підрядником строків виконання робіт, натомість відповідальність замовника у спірному договорі значно обмежена. Позивач зазначив, що пункт 9.2 договору від 13.02.2017 суперечить актам цивільного законодавства, а також засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, тому його слід визнати недійсним.
1.2. У відзиві на позов ПАТ "Південний ГЗК" просило відмовити у його задоволенні, послалося на те, що сторони вільно, на власний розсуд погодили умови договору від 13.02.2017, у тому числі й оспорюваний пункт; протокол розбіжностей щодо можливості застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 9.2 цього договору, позивачем складено не було; дія положень Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини сторін. Відповідач звернув увагу на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, та акцентував, що одночасне стягнення штрафу та пені з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, не суперечить змісту статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності; у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Місцевий господарський суд не встановив наявності підстав, з якими положення законодавства пов'язують визнання недійсним оспорюваного пункту договору від 13.02.2017.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018 залишено без змін із тих самих підстав.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. ТОВ "Реммаркбуд", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2018, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову про визнання недійсним оспорюваного пункту договору.
Підставами для скасування судових рішень ТОВ "Реммаркбуд" зазначає неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме статей 3, 8, 509 Цивільного кодексу України, статті 11 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що судами не надано оцінки відповідності пункту 9.2 договору від 13.02.2017 вимогам статей 3, 509 Цивільного кодексу України щодо дотримання засад розумності та справедливості.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ" Південний ГЗК" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін з наведених у них мотивів.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 13.02.2017 між ПАТ "Південний ГЗК" - замовником і ТОВ "Реммаркбуд" - підрядником укладено договір підряду, за умовами якого підрядник зобов'язався за дорученням замовника виконати роботи з відновлення деталей і вузлів обладнання (у тому числі агрегатів та ін.), належних замовникові, а замовник, у свою чергу, - надати підряднику обсяг (об'єкт) робіт (ремфонд, запасні частини), прийняти виконані роботи за актом і оплатити їх вартість.
За змістом пунктів 1.2, 2.1, 2.4 договору від 13.02.2017 конкретне найменування, види та вартість робіт, доручених підряднику, порядок і умови їх оплати узгоджуються сторонами у додатках (специфікаціях) до договору.
У пункті 4.1 цього договору передбачено, що строк виконання робіт також визначається сторонами у додатках (специфікаціях) до договору.
Відповідно до пункту 9.2 договору від 13.02.2017 у разі порушення строків виконання робіт з вини підрядника він зобов'язаний сплатити замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3 % від загальної вартості робіт за цим договором, а в разі відставання від строків виконання робіт більше, ніж на 10 календарних днів, також сплачує на користь замовника штраф у розмірі 15 % від вартості невиконаних у строк робіт.
За змістом пункту 13.3 договору він діє з моменту його підписання, а закінчується 15.02.2018; у будь-якому випадку, якщо на момент закінчення договору у сторін залишаться невиконані зобов'язання, договір продовжує свою дію до їх остаточного виконання.
4.3. Як убачається із матеріалів справи та установлено господарськими судами, предметом позову є вимога ТОВ "Реммаркбуд" про визнання недійсним пункту 9.2 договору від 13.02.2017, укладеного між сторонами у справі, як такого, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а саме принципам розумності та справедливості.
4.4. Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оспорювана частина договору за змістом не суперечить вимогам і загальним засадам цивільного законодавства.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Колегія суддів вважає, що оскаржені рішення і постанову ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін із таких підстав.
5.2. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626- 629 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Водночас згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до положень статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Частинами 2, 3 статті 6 цього Кодексу передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільног