ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2531/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.
за участі секретаря судового засідання Співака С.В.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго",
представник позивача - Левченко О.В. (довіреність № 10-75/19105 від 28.12.2018), Остроушко О.Л. (довіреність № 10-75/1463 від 30.01.2019),
відповідач - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
представник відповідача - Петрук Я.Ю. (довіреність № 14-354 від 29.12.2018),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
на рішення господарського суду міста Києва
від 24.05.2018
у складі судді: Сівакова В.В.,
та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 29.08.2018
у складі колегії суддів: Зеленін В.О. (головуючий), Ткаченко Б.О., Сітайло Л.Г.,
у справі за позовом
Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго",
до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
про визнання договору постачання природного газу укладеним,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (ПАТ «Полтаваобленерго», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ПАТ «НАК «Нафтогаз України», відповідач) з вимогою вважати укладеним договір постачання природного газу у редакції, викладеній в позовній заяві.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався до відповідача з листом № 03-17/4043 від 31.03.2016 про надання підписаного з боку відповідача проекту договору про постачання природного газу. Позивач, отримавши від відповідача на електронну адресу проект договору, 28.04.2016 відправив на адресу відповідача підписаний зі свого боку договір про постачання природного газу. Після спливу часу, встановленого законодавством, позивач підписаний договір від відповідача не отримав. В подальшому у відповіді стосовно причин не укладення договору відповідач посилався на формальні підстави, зокрема на те, що підпис одного з керівників ПАТ "Полтаваобленерго" - Мартинюка С.І. є сумнівним, проте, дані заперечення спростовуються висновком експертного дослідження № 2 від 02.02.2018.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі № 910/2531/18 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Вирішено вважати укладеним договір постачання природного газу між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними. За висновками суду, ухилення відповідача від укладення з позивачем спірного договору може розцінюватись, як антиконкурентні узгоджені дії та зловживання монопольним становищем на ринку постачання природного газу, що є неприпустимим.
5. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:
5.1. 31.03.2016 позивач направив відповідачу звернення № 03-17/4043 щодо надання проектів договору на постачання природного газу по категоріям споживачів (релігійні організації, населення, для власних потреб, бюджетні установи/організації та інші споживачі), на що тримав відповідь (лист № 26-2016/1.2-16 від 08.04.2016), що на електронну адресу позивача направлені проекти договорів терміном з 01.04.2016 по 30.04.2016 на постачання природного газу.
5.2. Позивач звертався до відповідача з листами (№ 03-17/5357 від 28.04.2016 та № 03-17/5400 від 29.04.2016) та доданими до них відповідними проектами договорів постачання природного газу на 2016 рік, зокрема від 03.03.2016 № 755-ТЕ, від 03.02.2016 № 951-ПР, № 952, від 15.04.2016 № 953-ТЕ, № 954-БО.
5.3. Відповідач, розглянувши отриманні проекти договорів, повідомив позивача (листи № 26-2768/1.2-16 від 29.04.2016 та № 26-3429/1.2-16 від 18.05.2016) про їх неприйнятність, оскільки підпис Мартинюка С.І. викликає сумніви щодо автентичності та те, що деякі з них підписані лише головою правління Засіменко Є.Ю. і не містять підпису фінансового директора.
5.4. Позивач листом № 03-12/6124 від 19.05.2016 направив відповідачу підписаний зі своєї сторони проект договору купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та додаткову угоду № 1 до нього. Проект зазначеного договору підписаний головою правління позивача Засіменком Є.Ю. та фінансовим директором Мартинюком С.І.
5.5. Мотивуючи повернення проекту договору без підпису, відповідач посилався на те, що станом на 07.06.2016 документальне оформлення фактично використаних контрагентами ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обсягів газу вже було завершене, а операції по реалізації газу відображені в бухгалтерському обліку із одночасною реєстрацією податкових накладних, що на думку відповідача ПАТ "Полтаваобленерго" допустило несанкціоноване використання природного газу без укладених договорів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 у справі № 910/2531/18, вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
7. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що вимога позивача про визнання укладеним договору постачання природного газу обґрунтовано задоволена місцевим господарським судом, оскільки відповідач повторно не підписав проект договору, протокол розбіжностей у відповідності до ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України не склав та не направив на адресу позивача разом із підписаним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 24.05.2018 та постановою апеляційного господарського суду від 29.08.2018, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати оскаржені судові акти та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
9. Ухвалою від 12.11.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Білоус В.В., Катеринчук Л.Й., (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 31.10.2018), касаційну скаргу залишив без руху у відповідності з положенням ст. 290 Господарського процесуального кодексу України, надав строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
10. Ухвалою від 21.12.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Білоус В.В., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 10.12.2018), задовольнив клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновив цей строк; відкрив касаційне провадження у справі № 910/2531/18 господарського суду міста Києва; призначив розгляд справи на 12.02.2019.
11. 21.01.2019 до Верховного Суду від позивача надійшов Відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
12. Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти вимог та доводів скаржника та просили оскаржені судові рішення у цій справі залишити без змін.
13. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній, просилив скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")
14. Скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. ст. 179, 181, 184, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п.п. 1, 3, 15, 17 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015), ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
15. Скаржник доводить, що Законом не встановлений обов'язок Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладати зі споживачами договори постачання природного газу, а визначено обов'язок Компанії саме постачати газ за цінами та на умовах, визначених Законом.
Доводи позивача
(Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго")
16. Позивач у Відзиві на касаційну скаргу доводить, що відповідач наділений спеціальними обов'язками щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а відтак будучи ліцензіатом та монополістом з постачання цієї категорії природного газу, зобов'язаний здійснювати постачання природного газу для вироблення теплової енергії цієї категорії споживачів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
18. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1-3 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Обов'язковість укладення договору на постачання природного газу встановлена спеціальним законодавством, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" (у відповідній редакції) споживач - це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу або використання в якості сировини.
При цьому, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про ринок природного газу" одним із принципів функціонування ринку природного газу є забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу.
Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу").
Серед обов'язків споживачів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" є укладення договору про постачання природного газу.
Підпунктом 3 п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила) передбачено, що підставою для постачання природного газу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.
Згідно з п. 2 розділу 2 Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комуна