ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 910/289/18
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткача І.В. - головуючого, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представників учасників справи:
позивача - Півчук Т.В.,
відповідача - Разумов М.А., Дацьків А.І.,
третьої особи-1 - не з'явився,
третьої особи-2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018
(колегія суддів: Мартюк А.І. (головуючий), судді Алданова С.О., Зубець Л.П.)
зі справи № 910/289/18
за позовом приватного акціонерного товариства "Квазар" (далі - Товариство)
до публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - Банк),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
2) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна (далі - Нотаріус),
про визнання виконавчого напису № 5704 таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У січні 2018 року Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банку про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 5704, вчиненого 30.12.2016 Нотаріусом, про звернення стягнення на нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16 578,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. № 1-3 та належить позивачеві, в рахунок виконання основного зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії від 29.04.2010 № 05-В/10/47/КЛ (далі - Кредитний договір) у сумі 7 077 308,41 євро, з яких: заборгованість за кредитною лінією - 6 340 000,00 євро, заборгованість з процентів за користування кредитною лінією - 737 308,41 євро, зі строком стягнення з 02.04.2016 до 11.10.2016.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- на порушення приписів статті 35 Закону України "Про іпотеку" відповідачем не направлялась на адресу позивача вимога про усунення порушення в не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги;
- Банк неправомірно надав Нотаріусу для вчинення виконавчого напису копію іпотечного договору в редакції 27.01.2012, оскільки цей документ не свідчить про безспірність вимог та не може вважатися борговим документом (зазначена сума основного зобов'язання в розмірі 8 500 000 євро зі строком виконання 28.04.2013). У результаті Нотаріусом вчинено виконавчий напис на порушення статті 88 Закону України "Про нотаріат", тобто за вимогою, строк пред'явлення якої минув;
- Банк не надав Нотаріусу жодних документів, передбачених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", що підтверджують безспірність його вимог станом на 11.10.2016. Позивач вважає, що станом на зазначену дату заборгованість склала 1 199 782,09 євро, і спір щодо стягнення заборгованості з позивача розглядається господарським судом міста Києва у справі № 910/15888/17 за відповідним позовом Банку;
- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 зі справи № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів". Тобто, за висновком позивача, виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки скасовано підстави, за якими нотаріусом визначається безспірність вимог стягувача.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 29.04.2010 публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є Банк, і публічним акціонерним товариством "Квазар" (перейменовано на приватне акціонерне товариство "Квазар") укладено Кредитний договір з подальшими змінами до нього.
2.2. 27.01.2012 Товариством (іпотекодавець) і Банком (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований у реєстрі за № 861 (далі - Іпотечний договір).
Згідно з умовами Іпотечного договору:
- на забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця, які випливають з Кредитного договору, укладеного сторонами, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в пункті 3.1 договору (далі - предмет іпотеки; пункт 1.1);
- предметом іпотеки є нежила будівля (літ. Л), загальною площею 16 578,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок № 1-3, та належить іпотекодавцю на праві власності згідно з рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18.05.2011 (пункт 3.1);
- за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою згідно зі статтею 2 цього договору, у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування [(задоволення) пункт 6.1];
- іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо в момент настання терміну (строку) виконання іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань, зазначених у статті 2 цього договору, воно/и не буде/уть виконане/і або буде/уть виконане/і неналежним чином (пункт 6.2);
- у разі настання випадків, передбачених у пунктах 6.2- 6.3 цього договору, іпотекодержатель реалізує предмет іпотеки, на який звернено стягнення на підставі рішення суду, вчиненого виконавчого напису нотаріуса (пункт 6.4).
2.3. 29.07.2016 Банком на адресу позивача направлялось повідомлення-вимога іпотекодавцю/заставодавцю № 392/5/50 про сплату простроченої заборгованості за Кредитним договором. До вимоги було додано розрахунок заборгованості. 05.08.2016 зазначена вимога була отримана уповноваженою особою позивача (копія доказів направлення та отримання вимоги додані до матеріалів справи). Цим повідомленням-вимогою Банк повідомив Товариство про існуючу прострочену заборгованість за Кредитним договором та попередив про те, що у випадку незадоволення вимоги Банку останній буде змушений задовольнити вимогу за рахунок іпотечного/заставного майна, у тому числі шляхом вчинення виконавчого напису.
2.4. 30.12.2016 Нотаріусом вчинено виконавчий напис № 5704, яким запропоновано звернути стягнення на нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16 578,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок № 1-3, що належить Товариству та є предметом забезпечення виконання основного зобов'язання позивача за Кредитним договором (зі змінами і доповненнями).
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2018 (суддя Підченко Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
- Товариство не виконало вимогу Банку про сплату простроченої заборгованості за Кредитним договором та не надало жодних заперечень з приводу доданих до вимоги розрахунків заборгованості;
- Банк надав Нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису;
- у виконавчому написі суму зобов'язання позивача, яку пропонується сплатити за рахунок реалізації предмета іпотеки (часткове задоволення вимог стягувача), визначено в розмірі 7 077 308,41 євро, з яких заборгованість за кредитною лінією - 6 340 000 євро, заборгованість по процентах за користування кредитною лінією - 737 308,41 євро. Строк стягнення визначено з 02.04.2016 до 11.10.2016;
- іпотекодержатель (Банк) надав для вчинення виконавчого напису Іпотечний договір з усіма змінами і доповненнями;
- зазначена заборгованість Товариства перед Банком на час вчинення виконавчого напису була безспірною;
- Нотаріус діяв відповідно до вимог чинного законодавства України;
- будь-яких належних доказів на підтвердження відсутності порушення зобов'язання за Кредитним договором чи наявності спору щодо заборгованості (щодо її розміру, строків, за які вона нарахована, тощо) позивач суду не надав.
3.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2018 скасовано; позов задоволено повністю; визнано таким, що не підлягає виконанню, вчинений 30.12.2016 Нотаріусом виконавчий напис № 5704.
3.2.1. Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік документів);
- безспірність заборгованості для нотаріуса підтверджується формальними ознаками;
- з матеріалів нотаріальної справи вбачається, що Банком була подана заява про вчинення виконавчого напису від 22.12.2016, у якій відповідач просив вчинити виконавчий напис на копії Іпотечного договору. Додатками до заяви від 22.12.2016 були: копія Іпотечного договору; належним чином засвідчені копії Кредитного договору та всіх додаткових угод до нього;
- виконавчий напис вчинено 30.12.2016 на копії Іпотечного договору шляхом прикріплення до копії договору спеціального бланку нотаріальних документів;
- виконавчий напис вчинено відповідно до пункту 1 Переліку документів, тоді як застосуванню підлягає пункт 2 Переліку документів, який регулює стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин;
- подані до заяви Банку про вчинення виконавчого напису документи не відповідають передбаченим Переліком документам, які мають бути подані нотаріусу для вчинення нотаріального напису, оскільки за наявності між сторонами зобов'язань з кредитних правовідносин виконавчий напис мав вчинятися на Кредитному договорі, який у даному випадку і є борговим документом. Саме з огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
3.2.2. Апеляційний господарський суд відхилив посилання відповідача і Нотаріуса на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 5.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), відповідно до якого, якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій. За висновками суду апеляційної інстанції:
- Іпотечний договір не є борговим документом, оскільки укладається з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за основним договором, яким у даному випадку є Кредитний договір;
- матеріали справи не містять доказів здійснення Нотаріусом виконавчого напису або відмітки на оригіналі Кредитного договору;
- Банк не надав доказів того, що на момент вчинення виконавчого напису існувала об'єктивна необхідність провести стягнення за борговим документом саме частинами.
4. Надходження касаційної скарги на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
4.1. 31.07.2018 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 910/289/18 за касаційною скаргою Банку.
4.2. 07.11.2018 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Стратієнко Л.В. (головуючий), Баранець О.М., Ткач І.В. справу № 910/289/18 з касаційною скаргою Банку передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до приписів частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. Ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 справу № 910/289/18 прийнято до розгляду.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
5.1. Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2018 залишити в силі.
5.2. Банк обґрунтовує вимоги касаційної скарги, зокрема, такими доводами.
5.2.1. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку стосовно обов'язковості вчинення виконавчого напису із застосуванням пункту 2 Переліку документів як такого, що стосується стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
5.2.2. Суд першої інстанції правильно зазначив, що зі змісту виконавчого напису вбачається, що останній був виданий на частину заборгованості за Кредитним договором, у зв'язку з чим вчинення виконавчого напису на копії Іпотечного договору не суперечить нормам чинного законодавства.
5.2.3. Виконавчий напис було здійснено 30.12.2016, тоді як судовий спір у господарській справі № 910/15888/17 виник лише у вересні 2017 року. Отже, на момент вчинення виконавчого напису спір про стягнення боргу був відсутній.
5.2.4. Виконавчий напис було вчинено відповідно до чинного на той момент нормативного акта.
5.3. Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5.4. Відзив мотивовано такими аргументами.
5.4.1. Подані Банком документи не відповідають Переліку документів, а отже, у стягувача не було права на стягнення грошових сум на підставі пункту 1 Переліку документів, відповідно до якого Нотаріусом було вчинено виконавчий напис.
5.4.2. До заяви Нотаріусу про вчинення виконавчого напису від 22.12.2016 Банком надано копії Іпотечного та Кредитного договорів, тоді як виконавчий напис нотаріуса як виконавчий документ повинен бути вчинений на оригіналі (дублікаті) боргового документа або документа, що встановлює заборгованість. В іншому випадку виконавчий напис не має сили виконавчого документа, а тому не підлягає виконанню.
5.4.3. Оскільки виконавчий напис вчинено після настання строку виконання основного зобов'язання (після 28.04.2016), жодної необхідності/підстави проводити стягнення частинами не було, а отже, застосування Нотаріусом пункту 5.3 Порядку вчинення нотаріальних дій є порушенням правил вчинення виконавчого напису. Крім того, на оригіналі Кредитного договору немає жодної відмітки про вчинення виконавчого напису, як того вимагає зазначений пункт Порядку вчинення нотаріальних дій.
5.4.4. Наслідком вчинення виконавчого напису на копії Іпотечного договору і відсутності відмітки на Кредитному договорі про вчинення виконавчого напису та стягнутої суми стало два рішення, два виконавчих документа (судовий наказ та виконавчий напис), спрямованих на стягнення однієї і тієї ж суми заборгованості, що виникла з одних і тих же підстав, і є, по суті, стягненням у подвійному розмірі.
5.4.5. При розгляді справи не врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 28.03.2018 зі справи № 444/9519/12, щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами.
6. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.1.2. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
6.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
6.2.1. Причиною спору у справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
6.2.2. Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України