ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 910/4476/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді Студенець В.І., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Старовойтової Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідного центру "Нафтохім", ОСОБА_3
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018
(головуючий - Мальченко А.О., судді - Дикунська С.Я., Жук Г.А.)
за позовом ОСОБА_3
до товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідного центру "Нафтохім"
про визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
у квітні 2018 позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ НДЦ "Нафтохім", оформленого протоколом №10 від 19.12.2017, посилаючись на те, що її, як учасника товариства, належним чином не було повідомлено про проведення цих зборів, чим було порушено її корпоративні права.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що на спірних загальних зборах були присутні три учасники товариства, які у сукупності володіють 91,101% голосів, а тому допущені відповідачем порушення при скликанні спірних загальних зборів, зокрема, неповідомлення позивача про їх проведення, не могли б вплинути на рішення, прийняті на цих зборах; навіть у разі дотримання відповідачем порядку скликання вказаних зборів, присутність позивача на них, не вплинула б на хід голосування з питань порядку денного; позивачем не доведено порушення оспорюваним рішенням відповідача його корпоративних прав.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ НДЦ "Нафтохім" (ідентифікаційний код 13694889), оформлене протоколом №10 від 19.12.2017.
Задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №904/6983/17, позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.
28.01.2019 ТОВ НДЦ "Нафтохім" звернулося з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 06.08.2018.
30.01.2019 ОСОБА_3 також звернулася з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій, посилається на те, що суд апеляційної інстанції, зазначивши в мотивувальній частині постанови про те, що ОСОБА_3 належить частка в статутному капіталі у розмірі 0,002 % та, відповідно, 0,002% голосів, в порушення п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 та п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, вийшов за межі встановлення обставин, які не підтверджуються жодними наявними у справі доказами, та надав оцінку аргументам, які не відносяться до предмету спору. А тому просить змінити мотивувальну частину постанови без зміни її резолютивної частини та викласти її в такій редакції: «…При цьому, як встановлено судом першої інстанції, 07.09.2017 між ОСОБА_3, (у тексті договору - дарувальник)та ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" (у тексті договору - обдаровуваний) було укладено договір дарування частки у статутному капіталі (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваному, а обдаровуваний приймає частку у статутному капіталі ТОВ "Нафтохім", ідентифікаційний код 13694889, місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 18, що становить 2,34%".
Однак, станом на день проведення загальних зборів учасників, оформлених протоколом №10 від 19.12.2017, за ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" не зареєстровано в установленому законодавством порядку подаровану йому частку, а тому ОСОБА_3 була учасником ТОВ НДЦ "Нафтохім" з часткою 2,342% статутного капіталу товариства»;
"ОСОБА_3 як учасник, що володів часткою в розмірі 2,342% статутного капіталу товариства та, відповідно, 2,342% голосів, на згаданих зборах була відсутня".
15.02.2019 відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга ТОВ НДЦ "Нафтохім" не підлягає задоволенню, а касаційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Поняття, види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права та обов'язки їх учасників і засновників регулюються Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Господарським кодексом України (надалі - ГК України), Законом України "Про господарські товариства" № 1576-XII від 19.09.1991 (до правовідносин, які виникли до втрати ним чинності в частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю у зв'язку набранням чинності 17.06.2018 Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018).
Положення вказаних нормативних актів підлягають застосуванню у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з частиною 1 статті 140 ЦК України та частиною 1 статті 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до статті 143 ЦК України є статут, який серед іншого повинен містити відомості про вид товариства, предмет, цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір та порядок утворення статутного капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів, порядок ліквідації чи реорганізації товариства, а також права та обов'язки учасників товариства.
Аналогічні приписи містить стаття 4 Закону України "Про господарські товариства".
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, ТОВ НДЦ "Нафтохім" було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДРПОУ) 14.12.1994, якому присвоєно код 13694889, що підтверджується відповідним витягом з ЄДРПОУ від 11.05.2018 (а.с. 42-46, т. 1).
Відповідно до вказаного витягу з ЄДРПОУ засновниками (учасниками) товариства є ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Разом з тим, відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 30.03.2018 (а.с. 203-207, т. 1), а також відповідно до п. п. 3.1, 6.3 статуту ТОВ НДЦ "Нафтохім", затвердженого протоколом №1 від 17.06.2010, з урахуванням змін до статуту, затверджених протоколом №7 від 03.12.2014, станом на дату проведення спірних загальних зборів (19.12.2017) учасниками товариства були:
- ОСОБА_5, яка володіє часткою вартістю 1 300,00 грн, що відповідає 3,044% статутного капіталу товариства;
- ОСОБА_8, яка володіє часткою вартістю 500,00 грн, що відповідає 1,171% статутного капіталу товариства;
- ОСОБА_9, яка володіє часткою вартістю 1 500,00 грн, що відповідає 3,513% статутного капіталу товариства;
- ОСОБА_3, яка володіє часткою вартістю 1 000,00 грн, що відповідає 2,342% статутного капіталу товариства;
- ОСОБА_10, який володіє часткою вартістю 1 000,00 грн, що відповідає 2,342% статутного капіталу товариства;
- ОСОБА_6, яка володіє часткою вартістю 23 000,00 грн, що відповідає 53,864% статутного капіталу товариства;
- ОСОБА_7, який володіє часткою вартістю 14 400,00 грн, що відповідає 33,724% статутного капіталу товариства.
07.09.2017 між ОСОБА_3 (у тексті договору - дарувальник) та ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" (у тексті договору - обдаровуваний) було укладено договір дарування частки у статутному капіталі (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваному, а обдаровуваний приймає частку у статутному капіталі ТОВ НДЦ "Нафтохім", ідентифікаційний код 13694889, місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 18, що становить 2,34%.
Згідно з п. 2.1 договору дарунок вважається переданим обдаровуваному після укладання цього договору, підписання дарувальником заяви про передачу (уступку) належної частки в статутному капіталі підприємства. З моменту переходу права власності на дарунок до обдаровуваного, дарувальник втрачає всі права та обов'язки, які були обумовлені його статусом учасника підприємства щодо дарунку.
Відповідно до п. 7.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що станом на час розгляду цієї справи вказаний договір дарування є чинним, доказів визнання його недійсним, зокрема, рішення у справі № 910/19473/17, яке набрало законної сили, сторонами не надано, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що з моменту укладення договору (07.09.2017) позивачем передано свою частку у статутному капіталі іншій особі, а тому станом на момент проведення загальних зборів 19.12.2017 ОСОБА_3 була учасником ТОВ НДЦ "Нафтохім" з часткою 0,002% статутного капіталу товариства.
Проте, погодитися з такими висновками неможливо, оскільки суди дійшли їх без врахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/19047/17 за позовом ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" до ТОВ НДЦ "Нафтохім" про визнання права власності на частку в статутному капіталі та зобов'язання вчинити дії: "у п. 3.2 договорів дарування сторони погодили, що остаточним прийняттям обдаровуваним дарунку є прийняття документів, які посвідчують право власності на дарунок та підтверджують проведення реєстраційної дії щодо внесення обдаровуваного до складу учасників підприємства. У випадку, якщо не з вини обдаровуваного, підприємством не буде проведено реєстраційні дії щодо внесення обдаровуваного до складу учасників підприємства протягом трьох місяців з дня укладення цього договору, дарунок вважається неприйнятим обдаровуваним. У цьому випадку обдаровуваний має право відмовитись від дарунку та стягнути з дарувальника штрафні санкції.
Згідно з п. 2.1 договорів дарування дарунок вважається прийнятим обдаровуваним після укладення цього договору, підписання дарувальником заяви про передачу (уступку) належної частки в статутному капіталі підприємства та проведення реєстраційних дій щодо внесення обдаровуваного до складу учасників підприємства. З моменту переходу права власності на дарунок до обдаровуваного, дарувальник втрачає всі права та обов'язки, які були обумовлені його статусом учасника підприємства щодо дарунку.
Аналіз вищенаведених положень договорів у сукупності з нормами чинного законодавства свідчить про те, що погоджуючи такі умови, сторони визначили, коли дарунок вважається прийнятим обдаровуваним і правові наслідки, які настають, у зв'язку із нездійсненням товариством реєстраційних дій щодо внесення обдаровуваного до складу учасників відповідача.
Оскільки суди встановили, що реєстраційні дії щодо внесення змін до складу учасників товариства шляхом включення позивача впродовж трьох місяців з дня укладення договорів дарування не вчинено, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що дарунки є такими, що не прийняті обдаровуваним.
Доводи позивача про неправильне тлумачення п. 3.2 договорів дарування є непереконливими, оскільки наявність у позивача права відмовитись від дарунку та права на стягнення з дарувальників штрафних санкцій за невиконання умов договору не впливають на правильність визначення моменту переходу права власності на дарунок з огляду на погоджені сторонами умови договорів, дійсність яких не заперечується".
Право участі у ТОВ є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв'язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається. Право безпосередньої участі у ТОВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/605/18). Оскільки відповідного рішення ТОВ НДЦ "Нафтохім" щодо прийняття ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" до складу учасників товариства на час проведення 19.12.2017 загальних зборів учасників відповідача не було, то позивач залишалася в числі учасників відповідача, маючи відповідно до частки в статутному капіталі 2, 342% голосів.
Відповідно до протоколу № 10 загальних зборів учасників ТОВ НДЦ "Нафтохім" від 19.12.2017 на порядок денний були поставлені такі питання: 1) обрання голови та секретаря загальних зборів учасників товариства; 2) прийняття рішення про відчуження нерухомого майна та здійснення поділу цілісного майнового комплексу, що належить товариству, згідно технічних паспортів на будівлі; 3) перспективи розвитку ТОВ НДЦ "Нафтохім" на 2018 рік; 4) підсумки роботи ТОВ НДЦ "Нафтохім" за 2016 рік та розподіл прибутку товариства (а.с. 22-24, т. 1).
За результатами розгляду вказаних питань загальними зборами учасників товариства прийняті, зокрема, такі рішення: 1) обрати головою загальних зборів ОСОБА_7, секретарем ОСОБА_11; 2) здійснити продаж адміністративних та господарських будівель, що належать ТОВ НДЦ "Нафтохім"; 3) прийняти участь у тендерах та надати пакети необхідних документів; 4) при наявності коштів виділити сто п'ятдесят тисяч гривень на виплату винагороди учасникам товариства, а чотириста сорок п'ять тисяч гривень спрямувати на розвиток підприємства.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно зі ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
За змістом статті 116 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, серед іншого, брати участь в управлінні товариством.
У п. 5.1.1 розділу 5 статуту визначено, що засновники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства.
На момент виникнення спірних правовідносин сторін, позивач, з часу вступу до товариства, є носієм корпоративних прав, а тому недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів може бути визнане судом порушенням прав позивача, який є учасником цієї юридичної особи.
Стаття 145 ЦК України визначає, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства. До виключної компетенції загальних зборів