П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2019 року
м. Київ
Провадження № 11-988сап18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мамонової І. В.,
представника Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 31 липня 2018 року № 2472/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17, і
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 31 липня 2018 року № 2472/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17 про притягнення судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності».
На обґрунтування скарги ОСОБА_4 вказав на те, що після скасування постановою ВеликоїПалати Верховного Суду від 21 червня 2018 року (провадження № 11-12сап18) рішення ВРП від 06 червня 2017 року № 1412/0/15-17 відповідач повторно розглянув його скаргу на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17 та ухвалив оскаржуване рішення з порушенням вимог пунктів 3, 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII). Крім цього, оскаржуване рішення ВРП прийняте відповідачем без урахування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права, рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Зокрема, у скарзі зазначається про те, що ВРП повідомила ОСОБА_4 про засідання, призначене на 31 липня 2018 року, з порушенням десятиденного строку, визначеного статтею 50 Закону № 1798-VIII, оскільки інформацію про дату засідання він отримав лише 24 липня 2018 року. Під час засідання ВРП доповідач (член ВРП ОСОБА_6) проявив упередженість, яка виявилась у тому, що 31 липня 2018 року на 2 годині 51 хвилині 4 секунді засідання ВРП він повідомив про те, що оскільки вперше розглянута 06 червня 2017 року скарга ОСОБА_4 не містила доводів, які викладені в заяві скаржника від 16 липня 2018 року (надійшла до ВРП 24 липня 2018 року), то така заява не повинна розглядатися на засіданні ВРП. До того ж доповідач мав би заявити самовідвід відповідно до положень статті 33 Закону № 1798-VIII, оскільки він був головуючим у засіданні ВРП як заступник Голови цього органу і підписував рішення ВРП від 06 червня 2017 року № 1412/0/15-17, яке було скасоване постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року у зв'язку із участю в цьому засіданні члена ВРП ОСОБА_7, який входив до складу Першої Дисциплінарної палати ВРП під час прийняття нею рішення від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17. На думку скаржника, в оскаржуваному рішенні не наведено посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді істотного дисциплінарного проступку. ВРП порушила норми Конституції України та законодавство України щодо застосування до скаржника дисциплінарного стягнення за вчинення істотного дисциплінарного проступку, оскільки така підстава дисциплінарної відповідальності з'явилася лише з прийняттям Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VІІІ), а можливість звільнення судді за порушення присяги цим Законом було виключено. У скарзі також зазначається про порушення ВРП строків розгляду дисциплінарного провадження та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У заяві, яка надійшла до ВеликоїПалати Верховного Суду 03 жовтня 2018 року, ОСОБА_4 доповнив свою скаргу доводами про те, що ВРП не виконала вимог частини третьої статті 52 Закону № 1798-VIII і постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року щодо повторного розгляду саме дисциплінарної справи, а не скарги, та повторно розглянула 31 липня 2018 року його скаргу на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17, не взявши до уваги його додаткових аргументів.
Вказані вище доводи скаржника є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
23 жовтня 2018 року ВРП до ВеликоїПалати Верховного Суду подала відзив на скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, при цьому суддя був належним чином повідомлений про засідання ВРП. Рішення містить посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_4 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. На підставі викладеного ВРП просить відмовити ОСОБА_4 у задоволенні його скарги.
Скаржник у судове засідання не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
За правилами частини четвертої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Представник ВРП заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_4 з мотивів, наведених у відзиві.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника ВРП, перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.
Матеріалами справи установлено, що Указом Президента України від 25 червня 1997 року № 583/97 «Про призначення суддів» ОСОБА_4 призначено на посаду судді Соснівського районного суду міста Черкаси строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України від 11 липня 2002 року № 107-IV ОСОБА_4 обрано на посаду судді місцевого Соснівського районного суду міста Черкаси безстроково.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) 03 та 15 грудня 2014 року надійшли заяви координатора координаційної ради Коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» ОСОБА_8 від 25 листопада 2014 року, заступника прокурора Черкаської області Семенова В. В. від 12 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_4 відповідно до Закону України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII) у зв'язку з постановленням ним ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 25 січня 2014 року у справах № 712/820/14-к, 712/821/14-к, 712/822/14-к, 712/829/14-к, 712/830/14-к, 712/831/14-к, 712/835/14-к, 712/836/14-к.
У зв'язку із закінченням повноважень ТСК листом секретаря від 29 лютого 2016 року № 2820/0/9-16 заяви про проведення перевірки стосовно судді ОСОБА_4 та пов'язані з їх розглядом документи надіслано для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ).
ВРЮ ухвалою від 04 серпня 2016 року № 1941/0/15-16 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_4
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), згідно з яким органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів усіх інстанцій, є ВРП та її Дисциплінарні палати.
Згідно з пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII заяви, які передані ТСК ВРЮ відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону № 1188-VII, дисциплінарні органи ВРП розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17 суддю Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади.
Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що 25 січня 2014 року до Соснівського районного суду міста Черкаси надійшли клопотання: старшого слідчого слідчого відділу Соснівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваним ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12; слідчого слідчого відділу Черкаського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - СВ Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області) ОСОБА_13 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_14; слідчого СВ Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_15 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваним ОСОБА_16, ОСОБА_17; слідчого слідчого відділу Придніпровського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області) ОСОБА_18 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_19 (за підсудністю з Придніпровського районного суду міста Черкаси); слідчого СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_20 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_21 (за підсудністю з Придніпровського районного суду міста Черкаси); слідчого СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_22 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_23 (за підсудністю з Придніпровського районного суду міста Черкаси).
Згідно з вказаними клопотаннями слідчих ОСОБА_24 ОСОБА_25., ОСОБА_26., ОСОБА_27., ОСОБА_28., ОСОБА_29., ОСОБА_30., ОСОБА_32 та ОСОБА_33. підозрювалися у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294 та частиною другою статті 341 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Клопотання слідчих обґрунтовані тим, що 23 січня 2014 року ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_23 приблизно о 18:00, ОСОБА_14 приблизно о 21:30 прибули на прилеглу до Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Облдержадміністрація) територію, де умисно в групі з іншими особами вчинили суспільно небезпечні дії, а саме: взяли активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівлі Облдержадміністрації (ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_23, ОСОБА_31.), а також узяли активну участь у побудові живого ланцюга та скупченні великої кількості людей при вході до приміщення Облдержадміністрації, чим було блоковано вхідні двері вказаної державної установи з метою перешкоджання нормальній роботі її працівників та унеможливлення виконання ними своїх службових обов'язків (ОСОБА_19, ОСОБА_34.).
Крім того, як зазначено в клопотаннях, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_23 цього ж самого дня приблизно о 18:35, а також ОСОБА_14 о 21:35, перебуваючи біля приміщення Облдержадміністрації, умисно в групі з іншими особами вчинили суспільно небезпечні дії, а саме: взяли участь у блокуванні будівлі, що забезпечує діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, - Облдержадміністрації з метою перешкоджання її нормальній роботі, а також ОСОБА_19, ОСОБА_21цього ж самого дня приблизно о 18:35, перебуваючи біля приміщення Облдержадміністрації, після блокування вказаної державної установи умисно взяли активну учать у масових заворушеннях, що супроводжувались знищенням майна із наміром захоплення будівлі, опором представникам влади, які перешкоджали вчиненню кримінального правопорушення, що виразилось у тому, що вони, перебуваючи у натовпі людей біля Облдержадміністраціїта не звертаючи уваги на присутність працівників міліції, які охороняли громадський порядок, чинячи їм активний опір у групі з іншими особами, безпосередньо взяли участь у пошкодженні вхідних дверей у будівлю та скла вікон кількох її поверхів, тим самим намагаючись шляхом захоплення потрапити у внутрішнє приміщення будівлі.
За результатами розгляду зазначених клопотань ухвалами слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_4 від 25 січня 2014 року застосовано до підозрюваних ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_21 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а до підозрюваного ОСОБА_35 - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб.
Ухвали Соснівського районного суду міста Черкаси від 25 січня 2014 року у справах стосовно ОСОБА_10 (№ 712/820/14-к), ОСОБА_11 (№ 712/821/14-к), ОСОБА_12 (№ 712/822/14-к), ОСОБА_14 (№ 712/829/14-к), ОСОБА_16 (№ 712/830/14-к), ОСОБА_17 (№ 712/831/14-к), ОСОБА_19 (№ 712/835/14-к), ОСОБА_21 (№ 712/836/14-к), ОСОБА_35 (№ 712/838/14-к) були на розгляді в Апеляційному суді Черкаської області.
Ухвалами Апеляційного суду Черкаської області від 03, 04 лютого 2014 року скасовано ухвали слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 25 січня 2014 року щодо застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_21 Постановлено нові ухвали, якими в клопотанні слідчих про обрання ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_21 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відмовлено та обрано стосовно зазначених осіб запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб кожному.
Ухвалами Апеляційного суду Черкаської області від 03, 18, 19 лютого 2014 року закрито апеляційні провадження на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 25 січня 2014 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_35 у зв'язку з відмовою прокурора від своїх апеляційних вимог та на ухвали слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 25 січня 2014 року щодо застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_19 у зв'язку з відмовою захисників указаних підозрюваних від апеляційних скарг.
Оцінюючи дії ОСОБА_4 при розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_21, Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що слідчий суддя ОСОБА_4., обравши вказаним вище особам найбільш суворий запобіжний захід:
- не зазначив обставин на обґрунтування того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання особи під вартою, не зможе запобігти вказаним у клопотаннях ризикам;
- не розглянув можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів;
- указав на наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), проте не зазначив, у чому вони полягають;
- не врахував низки обставин, визначених статтею 178 КПК України (особу підозрюваного, його характеристику);
- не вчинив дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження, а саме не забезпечив належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваних; не забезпечив повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не піддавалася необґрунтованому процесуальному примусу;
- не навів належні й достатні мотиви та підстави постановлення ухвал.
Крім цього, Перша Дисциплінарна палата ВРП звернула увагу на те, що у справі № 712/838/14-к стосовно ОСОБА_35, розгляд клопотання у якій відбувся у той самий період (25 січня 2014 року), за майже тотожних обставин і обґрунтування клопотання, а також за аналогічним обвинуваченням, на відміну від висновків у вказаних вище справах, слідчий суддя ОСОБА_4. дійшов висновку про те, що, незважаючи на внесення стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідним і достатнім буде застосування до підозрюваного ОСОБА_35 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (у цьому рішенні суд дійшов висновку, що прокурор не довів існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 5 частини першої статті 177 КПК України).
Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_4, які свідчать про те, що суддя істотно порушив норми процесуального права, а також на наслідки, що настали за результатами вчинених дій, ураховуючи дані про особу судді, ступінь його вини, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_4 та застосування до нього стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
14 квітня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її ПершоїДисциплінарної палати від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_4ВРП прийняла рішення від 06 червня 2017 року, яким залишила без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17.
Рішенням ВРП від 01 серпня 2017 року № 2321/0/15-17 звільнено ОСОБА_4 з посади судді Соснівського районного суду міста Черкаси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 800/271/17 (провадження № 11-12сап18) задоволено скаргу ОСОБА_4 на рішення ВРП від 06 червня 2017 року № 1412/0/15-17, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17, та скасовано рішення ВРП від 06 червня 2017 року № 1412/0/15-17.
Підставою скасування Великою Палатою Верховного Суду рішення ВРП від 06 червня 2017 року № 1412/0/15-17 було порушення вимог частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, оскільки вказане рішення ухвалено неповноважним складом у зв'язку з тим, що в його прийнятті брав участь член ВРП (ОСОБА_7), який входив до складу Дисциплінарної палати, що ухвалила рішення від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17.
Крім того, в указаному рішенні зазначено, що Велика Палата Верховного Суду не здійснювала подальший аналіз правильності оскаржуваного рішення ВРП, оскільки це рішення підлягало скасуванню внаслідок порушення процедури його прийняття.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1798-VIII у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між членами ВРП від 09 липня 2018 року доповідачем щодо скарги судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_4 на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17 визначено члена ВРП ОСОБА_6
24 липня 2018 року від ОСОБА_4 до ВРП надійшла заява з доповненнями до скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17, у якій наведено додаткові аргументи.
За результатами повторногорозгляду скарги ОСОБА_4 на вищезазначене рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП прийняла рішення від 31 липня 2018 року № 2472/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17 про притягнення судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності».
ВРП дійшла висновку, що порушення законодавства, допущені суддею ОСОБА_4 при розгляді справ № 712/820/14-к, 712/821/14-к, 712/822/14-к, 712/829/14-к, 712/830/14-к, 712/831/14-к, 712/835/14-к, 712/836/14-к, правильно кваліфіковані Першою Дисциплінарною палатою як порушення присяги (на час їх вчинення) та як вчинення істотного дисциплінарного проступку (пункт 7 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VIII), відтак застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади здійснено з урахуванням принципу пропорційності.
Оцінюючи оскаржуване ОСОБА_4 рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду виходить із такого.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватись з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов'язані зі скаргою, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно з частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»). У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції, справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.
Як зазначено у скарзі ОСОБА_4, рішення про передачу матеріалів з ТСК до ВРЮ було прийнято всупереч статті 131 Конституції України (до внесення змін). Заява координатора координаційної ради Коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» ОСОБА_8 не відповідає вимогам частини третьої статті 2 Закону № 1188-VII, зокрема, в частині предмета перевірки, яка на час виникнення спірних відносин була неможливою, тому, на думку скаржника, ТСК повинна була цю заяву залишити без розгляду, а не передавати до ВРЮ. Заява заступника прокурора Черкаської області Семенова В. В. була подана до ТСК з порушенням установленого частиною другою статті 2 Закону № 1188-VII шестимісячного строку з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про утворення ТСК, а тому, на думку скаржника, така заява також не повинна була розглядатися.
Законом № 1188-VІІ визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв'язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VІІ визначено, що суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у зв'язку з їх участю у таких акціях.
Відповідно до положень частин другої - п'ятої статті 2 Закону № 1188-VІІ заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
До заяви додаються копії судового рішення, прийнятого суддею, щодо перевірки якого подається заява, винесеного у справах з питань, визначених у статті 3 цього Закону, а також копії рішень апеляційної та касаційної інстанцій у цих справах (за наявності).
ТСК може повернути заяву заявнику без розгляду лише у разі, якщо до такої заяви не додано копій судових рішень або якщо заява не відповідає вимогам, встановленим цим Законом.
Заяви, що надійшли після закінчення визначеного цією статтею строку, а також заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до ВРЮ для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Отже, наведеними вище положеннями Закону № 1188-VІІ передбачено необхідність передачі ТСК заяв, що надійшли до неї після закінчення визначеного частиною другою статті 2 цього Закону строку, саме до ВРЮ для продовження їх розгляду за загальною процедурою, а також визначено, що підставами для повернення заяви заявнику без розгляду є відсутність копій судових рішень або невідповідність заяви вимогам, встановленим цим Законом.
Згідно з матеріалами справи заяви координатора координаційної ради Коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» ОСОБА_8, заступника прокурора Черкаської області Семенова В. В. про проведення спеціальної перевірки щодо судді ОСОБА_4 відповідно до Закону № 1188-VII у зв'язку з постановленням суддею 25 січня 2014 року (справи № 712/820/14-к, 712/821/14-к, 712/822/14-к, 712/829/14-к, 712/830/14-к, 712/831/14-к, 712/835/14-к, 712/836/14-к) ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно з якими суддя застосував до ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_21 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, надійшли до ТСК після закінчення строку, визначеного частиною другою статті 2 Закону № 1188-VІІ. Передбачених частиною четвертою статті 2 Закону № 1188-VІІ підстав для повернення цих заяв вказаним заявникам без розгляду не встановлено.
У зв'язку із закінченням повноважень ТСК листом секретаря від 29 лютого 2016 року № 2820/0/9-16 заяви про проведення перевірки стосовно судді ОСОБА_4 та пов'язані з їх розглядом документи на підставі частини п'ятої статті 2 Закону № 1188-VII надіслані до ВРЮдля продовження їх розгляду за загальною процедурою.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закон № 1402-VІІІ, а 05 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1798-VІІІ.
Пунктом 21 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII визначено, що заяви та скарги, передані на розгляд члену ВРЮ за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів ВРП, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених законом.
Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ встановлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.
Рішенням ВРП від 02 лютого 2017 року № 184/0/15-17 у ВРП утворено три Дисциплінарні палати, визначено кількісний та персональний склад кожної Дисциплінарної палати.
Згідно з пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII заяви, які передані ТСК ВРЮ відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи ВРП розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Аналізуючи наведені вище положення статті 2 Закону № 1188-VІІ у взаємозв'язку з нормами пункту 21 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, статті 108 та пункту 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавець визначив ВРП органом, який уповноважений розглянути заяви про проведення перевірки індивідуально виз